§ 1. ПОНЯТТЯ ФОРМИ ДЕРЖАВИ

Історично держава постійно змінювала свою форму. Вона з’явила_

ся ще в рабовласницькому суспільстві і була всебічно охарактеризова_

на древніми мислителями — Полібієм, Сима_Цянем, Платоном, Арі_

стотелем. Зокрема, в серії книг «Політія» під керівництвом Арістотеля

було описано 159 грецьких і варварських держав. Ще раніше Платон

охарактеризував такі форми влади, як монархія, аристократія, демок_

ратія та їхні деформовані прояви — атропію, олігархію, анархію.

Проте ще в давні часи — у країнах Древнього Сходу, Греції та Римі

— дослідники державно_правових явищ відчували потребу у визначенні

поняття, яке було б достатньо містким і давало б загальну уяву про ос_

новні характеристики тієї або іншої держави, про шляхи і особливості

здійснення в ній державної влади.

Таким широким поняттям стала категорія «форма держави». Який

же зміст відображає поняття «форма держави»? Будь_яка форма — це

організація предмету явища. Причому слід розрізняти внутрішню і зов_

нішню форми. Гегель так пояснює цю різницю:

«Візьмемо, наприклад, книгу: для її змісту напевно байдуже на_

писана вона чи надрукована, переплетена вона в картон чи в шкіру.

Проте це не означає, що (якщо відмежуватись від такої зовнішньої і

байдужої форми) саме зміст книги не має форми». І далі, торкаючись

внутрішньої форми, Гегель посилається на «Іліаду» Гомера і зазна_

чає, що робить «Іліаду» «Іліадою», — це та поетична форма, яка відоб_

ражає зміст»1.

Таким чином, на відміну від зовнішньої, внутрішня форма органі_

чно пов’язана зі своїм змістом. В силу цього вона безпосередньо вира_

жає і втілює собою суть явищ.

Внутрішня форма визначається як побудова або спосіб взаємозв’_

язку елементів явища.

Після цих попередніх пояснень поняття форми як такої, звернемо_

ся до аналізу форми держави, в різні часи різні дослідники якої вклада_

ли у неї неоднаковий зміст.

Арістотель поділяв форми держави в залежності від двох ознак:

1) кількість тих, хто править (один, декілька, багато);

2) в інтересах кого (скількох) здійснюється правління.

1 Ф. Гегель. Энциклопедия философских наук. – М., 1974. – Т1. – С.299.

136

Кельман М. С., Мурашин О. Г.

За останньою ознакою він розділяв держави на правильні (правлін_

ня здійснюється в інтересах усіх) і неправильні (правління здійснюєть_

ся в інтересах тільки тих, хто править). Правильними формами Арісто_

тель вважав: монархію, аристократію і політію; неправильними: тира_

нію, олігархію, демократію.

Французький просвітитель і правознавець XVIII ст. Шарль Мон:

теск’є під формою держави розумів лише те, що сучасна наука визна_

чає як державний (політичний) режим, а саме — методи здійснення

державної влади. Він визначав такі конкретні форми держави: 1) рес_

публіку, в якій організацію і здійснення державної влади визначають

такі якості, як доброчесність і рівність; 2) монархію (основа влади —

честь); 3) деспотію (основа влади — страх).

Ж.:Ж. Руссо під формою держави розумів структурну організацію

вищих державних органів і на цій підставі виділяв: 1) монархію— влада

в одних руках; 2) аристократію — влада знаходиться у невеликої групи

осіб; 3) демократію — владу здійснюють всі.

Як бачимо, Руссо формою держави вважав ту категорію, яка в су_

часному правознавстві називається формою правління. Категорія

«форма держави» є одним з найважливіших і містких понять держа_

вознавства. Вона покликана констатувати сукупність певного кола

загальних ознак і взаємозв’язків, що характеризують державу як сус_

пільний феномен. Ознаки, які в своїй сукупності розкривають сутність

форм держави, об’єднані в групи, які характеризують її складові части:

ни:

1. Ознаки, що характеризують способи організації державної вла_

ди, включаючи порядок її утворення.

Сукупність цих ознак дає нам підставу говорити про форму дер_

жавного правління. Деякі дослідники, зокрема, царської Росії і пер_

ших років після жовтня 1917р. визначали форму держави виключно на

основі ознак форми правління. Це давало їм можливість визначити

значну кількість державних форм:

а) деспотія — форма, за якої формально не існує державних органів.

які б сприяли монархові у здійсненні влади;

б) самодержавство — юридичне існує орган, який сприяє монар_

хові у здійсненні влади (наприклад, Державна Рада, Рада Міністрів);

в) дуалістична монархія — політику уряду визначає монарх;

г) парламентська монархія — політику уряду визначає парламент;

д) парламентська республіка — політику уряду визначає парламент;

е) президентська республіка — політику уряду визначає президент;

137

Розділ VІІ. Форма держави

є) представницько_безпосередня республіка — здійсненню влади

народу сприяє парламент з остаточною законодавчою владою;

ж) чисто_безпосередня республіка — здійсненню влади народу

сприяє урядова Рада з законодавчими функціями.

Як бачимо, така класифікація є дуже складною і не виключає пере_

хідних, змішаних державних форм1. Зрештою, зосередження уваги

тільки на питаннях організації вищих органів державної влади, не вра_

ховує інші більш важливіші характеристики держав, зокрема, держав_

ний устрій і державний режим. Тому викладені аргументи не можуть

бути визнані основою для визначення форм держави, але до певної міри

їх можна використати в ході вивчення особливостей різних форм дер_

жавного правління.

2. Ознаки, що характеризують сукупність способів організації дер_

жавної влади з урахуванням внутрішнього поділу держави на частини

(в межах її території), взаємодію державних органів і її частин між со_

бою.

Ця сукупність ознак розкриває форму державного устрою.

3. Ознаки, які розкривають сукупність засобів і методів здійснення

державної влади, характеризують державно_правовий режим.

Всі ці структурні частини форми держави складають органічну

єдність. Це не три форми, а три аспекти єдиної форми держави, які в

кожному конкретному випадку мають свої властивості. І все ж таки до_

мінуюча роль належить державно_політичному режиму, оскільки він

має вплив на дві інші сторони форми держави. Будь_які зміни в мето_

дах здійснення державної влади — чи в бік демократії або навпаки, ав_

тократії — неминуче відображаються на формі правління (хоч і в меншій

мірі), а також на формі державного устрою.

Таким чином, форма держави — порядок організації і функціонування

державної влади відносно форми правління, форми територіального уст:

рою та форми державно:правового режиму.

Форма держави завжди має відповідне правове закріплення. Всі її

складові елементи (форма правління, державний устрій, державний

режим) фіксуються в конституції, законах і підзаконних актах. Але слід

мати на увазі, що зміст правових настанов не завжди відповідає дійсному

характеру існуючих відносин. Як уже було сказано, в юридичній літе_

ратурі існують різні думки щодо змісту категорії «форма держави». Одні

зводять зміст форми держави лише до характеристики форм правлін_

ня, інші розглядають сукупність форми правління та територіальної

1 Магазинер Я.М. Общее учение о государстве. –Петроград, 1992. – С.420 – 422.

138

Кельман М. С., Мурашин О. Г.

організації держави без врахування державного режиму і т.д. Проте ці

позиції не знайшли широкої підтримки у більшості дослідників.

Завершуючи висвітлення цього питання, слід зазначити, що під час

розгляду форм держави необхідно враховувати їх динамічну мінливість,

чутливу реакцію на зміни в соціально_економічній структурі суспіль_

ства. Форма держави відображає єдність, взаємозумовленість об’єдна_

них в ній елементів, у результаті чого народжується нова якість, яка не

властива жодній з цих окремо взятих складових частин.

Розглянемо більш детально основні особливості форми держави.