§ 3. СПІВВІДНОШЕННЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА З ПРИРОДОЮ, СУСПІЛЬСТВОМ ТА ЕКОНОМІКОЮ

Держава у співвідношенні з природою повинна характеризувати_

ся вольовим критерієм, тобто здатністю: а) організовувати ефективне

користування природними ресурсами; б) створювати сприятливі умо_

ви для розвитку і функціонування природних ресурсів; в) забезпечу_

вати охорону і захист природи; г) здійснювати роботу, спрямовану на

відтворення природних багатств.

65

Розділ ІІІ. Взаємозв’язок і взаємодія суспільства, особи, держави і права

Держава розвивається відповідно до розвитку економіки. Вона: юри_

дичне визначає допустимі форми власності (публічну і приватну, ко_

лективну й індивідуальну); регулює розподіл матеріальних благ; фор_

мує, охороняє та захищає існуючий правопорядок.

Держава володіє, користується і розпоряджається своїм майном та

визначає: суб’єктів і розміри податків; мінімальну заробітну плату і пен_

сію; нормування праці; тривалість робочого часу і часу відпочинку; пра_

вила технічної, екологічної безпеки праці і виробництва, санітарії та

ін.

Діяльність держави не завжди відповідає потребам розвитку еконо:

міки. Вона може стримувати чи протидіяти об’єктивним потребам роз:

витку економіки. Це залежить від того, на яких прогресивних чи кон_

сервативних з точки зору потреб розвитку економіки ідеологічних по_

зиціях перебувають сили, які на даний момент контролюють

організацію і діяльність державного апарату.

Політика держави охоплює всі сфери життєдіяльності суспільства.

В її основі лежать потреби народу, нації, соціальних прошарків і груп,

особи і самої держави, інших соціальних суб’єктів.

Право, як і держава, є надбудовою над економічним базисом сусп_

ільства і входить як складовий елемент до правової системи того чи

іншого суспільства.

Право співвідноситься з економікою таким чином: а) виробничі

відносини в економіці об’єктивно визначають яким повинно бути

право; б) економіка визначає право не безпосередньо, а через такі со_

ціальні явища, як соціальна структура суспільства (класи, прошарки,

групи), політика, правосвідомість, ідеологія, спосіб виробництва, що

відображаються у праві; в) право у свою чергу має зворотний вплив на

економіку.

Вплив здійснюється як безпосередньо, так і через визначення різних

економічних важелів.

Право співвідноситься з політикою, а саме: а) залежить від політики

і в першу чергу керівної частини суспільства, що має державну владу;

б) є формою прояву політики зазначеної частини суспільства; в) відоб_

ражає лише ту політику керівної частини суспільства, до якої вона праг_

не, якій може надати загальнообов’язковості за допомогою держави та

інших суб’єктів політичної системи суспільства; г) є концентрованим

виразом політики тієї частини суспільства, що здійснює керівництво;

д) політика у праві формується у вигляді конкретних прав і обов’язків

людини і громадянина.

66

Кельман М. С., Мурашин О. Г.

Політика з свого боку залежить від права, адже право є засобом: а)

декларування політики; б) здійснення політики; в) гарантування по_

літики; г) пропаганди окремих політичних програм або їх положень.

Право залежить від держави тому, що: а) виникає як інституйована

система джерел, що встановлюються чи санкціонуються державними

органами і службовими особами, а це означає, що юридичне право по_

ходить від держави; б) є більш_менш сталим і недоторканним завдяки

державі; в) за допомогою держави та її органів впроваджується у життя;

г) його авторитетність і престижність залежать від держави; д) сутність

права відображає соціальну сутність та призначення державної органі_

зації.

Право відносно самостійне і як явище цивілізації і культури:

а) обмежує в демократичному суспільстві державну владу; б) впо_

рядковує державну владу через процесуальну і процедурну форми; в)

дозволяє державним органам відповідні дії; г) організовує побудову,

структуру, вдосконалення і розвиток державних органів, визначає їх

функціонування; д) надає державним органам престижності й автори_

тетності1.

1 Див.: Олійник А.Ю., Гусарєв С.Д., Слюсаренко О.Л. Теорія держави і права: Навч.

посіб. – К., 2001. – С. 21– 27.

67