Україна в першій половині 50-х рр.

Внутрішньополітичне становище України на початку 50-х рр.

Завершення періоду відбудови не спричинило змін у системі управління державою і народним господарством, яка залишалася тоталітарною. Ніяких суттєвих коректив не вніс і ХVII з’їзд компартії України (вересень 1952 р.), який продублював рішення XIX з’їзду КПРС. Партійно-державне керівництво, очолюване Л.Мельниковим (грудень 1949 — червень 1953 рр.) і Д.Коротченком (голова уряду грудень 1947 — січень 1954) без вагань підтримувала політичну лінію центру.

Після смерті Сталіна (5 березня 1953р.) почалася активна боротьба за владу, в яку було втягнуте і керівництво УРСР. Під впливом Берії Л.Мельникова було звільнено, а новим лідером партії обрано О.Кириченка (перший українець, призначений на цю посаду). Т.Строкачу вдалося передати в ЦК матеріали, які свідчили про змовницькі плани Берії і його прибічників. Незабаром Берія був заарештований. Його усунення сприяло злету Хрущова. Прихід М.Хрущова сприяв підвищенню впливовості республіки в складі СРСР, зростанню питомої ваги вихідців з України на різних керівних посадах.

Основні напрямки внутрішньої політики на Україні.

Початок десталінізації в Україні.

Десталінізація — відмова й засудження теорії й практики сталінізму.

Проявилася :

заяви партійного керівництва про необхідність демократизації й усунення неправильних трактувань ролі особи в історії, проявив її культу і хоч Сталіна прямо не критикували, прізвище його ріже згадувалось;

реабілітація репресованих у 30-і рр. в відомих партійних, радянських і військових діячів (С. Косіора, В. Чубаря, П. Постишева, Я. Гамарника та ін.) ;

повернення з концтаборів репресованих за незначні вчинки;

припинила оберти репресивна машина ( припинено “справу лікарів” та ін.);

зміни в діяльності правоохоронних органів:

а)         ліквідовані воєнні трибунали та Особлива нарада МВС;

б)         зміни до кримінально-процесуального кодексу, які вводили більш гуманний характер судочинства;

в)         утворюється комісія Президії ЦК КПРС з вивчення матеріалів щодо масових репресій 30-х рр.;

г)         введення в УРСР (1955) прокурорського нагляду за дотримання законності.

Зміни у державному устрої:

деяке розширення союзних і автономних республік в економічному й культурному житті (загалом центр, як і раніше, тримав управління в своїх руках):

передача у віддання республіки низки підприємств союзного підпорядкування;

створюють нові союзно-республіканські міністерств; й республіканські);

уряду УРСР надаються додаткові права у плануванні виробництва і розподілу продукції;

дещо розширені бюджетні можливості.

з метою удосконалення адміністративно-територіального устрою й в ознаменування 300-річчя «возз’єднання України з Росією» Кримська область РРФСР 10 лютого 1954 р. передавалося до складу УРСР; після виселення татар це було визначено неминучим і сприяло відновленню господарського життя та розвитку культури півострова в складі Україні; оформлення сучасної території України.

Розвиток господарства в першій половині 50-х рр.

Становище в західних областях.

Характеризується:

З одного боку  —      значне протистояння: особливо селянства — державі, тривав опір оунівського підпілля диктатові владних структур.

З іншого боку  —       утверджується колгоспний лад, прискореними темпами розвивається промисловість.

Заходи радянського керівництва щодо подолання опору й завершення радянізації:

депортація оунівців і звинувачених у зв’язках з ними;

зміцнення владного апарату, репресивних структур вихідцями із Східних областей України та інших республік СРСР;

звуження функціонування української мови (у вузах, школах та т. ін.);

зміцнення колгоспів ( утворення політвідділів при МТС).

Реабілітація — відновлення доброго імені, репутації (неправильно звинуваченої й опороченої особи) відновлення (по суду або в адміністративному порядку) в попередніх правах.