УКРАЇНА В ПЕРІОД ПОВОЄННОЇ ВІДБУДОВИ

Адміністративно-територіальні зміни

Дата	Країна, з якою укладено договір	Територіальні зміни у складі України
16 серпня 1945 р.	Польща	Перенос кордону на 5–6 км вглиб України на користь Польщі від «лінії Керзона», а також 30-км територія в районі р. Солонія.
Початок 50-х рр.	Польща	Територія, що прилягала до м. Кристинополя (нині — Червоноград) увійшли до складу Львівської області в обмін на Устрицький район Дрогобицької області.
29 червня 1945 р.	Чехословаччина	Возз’єднання Закарпаття з УРСР.
10 лютого 1947 р.	Румунія	Зафіксовано кордони в межах радянсько-румунського договору 1940 р.

 

Об’єднання всіх українських етнічних земель у складі УРСР

 

Українці почали інтенсивніше спілкуватися між собою,

обмінюватися життєвим досвідом, культурними здобутками

 

Розширення можливостей їх взаємозближення, усвідомлення спільності історичної долі,

необхідності єдності дій в ім’я досягнення кращого життя

Зовнішньополітичні акції УРСР

26 червня 1945 р. — у складі інших держав-засновниць ООН підписала Статут; приймала активну участь в роботі її комісії, була членом Економічної та Соціальної Ради ООН, тимчасовим членом Ради Безпеки ООН (1948/49 рр.).

Участь у роботі Паризької конференції, яка підготувала мирні договори з союзниками Німеччини.

Була представлена у 20-и міжнародних організаціях (серед них — ЮНЕСКО, МОТ (з 1954 р.)), уклала 65 міжнародних договорів; укріплюються торгівельні економічні зв’язки з країнами радянського блоку та ін.

Підсумок: активна зовнішньополітична діяльність України спряла зростанню її міжнародного авторитету, разом із тим, позиція УРСР не могла бути самостійною й диктувалася з центру.

Внутрішньополітичне становище

Визначалося:

масштабами втрат та руйнувань (див. „Україна на завершальному етапі війни”);

зростання авторитету більшовицької партії та кількості її членів;

відновлення органів Радянської влади — вибори до Верховної Ради УРСР та місцевих рад (1947 р.);

часткова зміна державної символіки УРСР:

деякі зміни у гербі УРСР;

введення традиції виконання гімну УРСР (з 1950 р.);

новий прапор: двохкольоровий (2/3 — верхня червона смуга, 1/3 — нижня лазурна) із зіркою й серпом та молотом у верхньому куті;

Деякі зміни в статусі УРСР у складі СРСР:

створення (1944 р.) НКЗС (пізніше — міністерство зовнішніх справ) на чолі з Корнійчуком (пізніше замінений Мануїльським);

утворення Наркомату оборони (генерал-лейтенант В.Герасименко), незабаром ліквідований.

Відбудова (2 половина 40-х — 1 половина 50-х рр.) — економічне становище України

Відбудова народного господарства відбувалася за складних умов:

розгортання «холодної війни» й гонки озброєнь, що вело до:

поглинення колосальних матеріальних ресурсів;

відволікання з народного господарства найкращих науково-технічних кадрів, кваліфікованих робітників;

припинення поставок матеріалів і обладнання;

відмова СРСР від „плану Маршала”;

демобілізація солдаті офіцерів, повернення військовополонених і насильно вивезених на роботу до Німеччини;

падіння виробництва внаслідок демілітаризації народного господарства

1946 р. — прийняття Закону про IV п’ятирічний план відбудови народного господарства (1946–1950), що передбачав відновлення виробничих потужностей України й доведення валової продукції у 1950 р. до 113 % проти 1940 р.

передбачав	відкидав
відновлення моделі розвитку господарства з традиційними плановими компонентами; домінування кількісних показників, «валу»; жорстка централізація; орієнтація на важку промисловість, всі інші галузі фінансувалися за залишковим принципом; „ножиці цін” промислову та сільськогосподарську продукцію; жорстка трудова дисципліна.	ринкові елементи; приватну власність; конкуренцію; механізм економічного стимулювання трудящих; співпраця й інтеграція з розвинутими країнами світу.

Особливості відбудови промисловості

збереження адміністративно-командної економічної системи ;

пріоритетний розвиток важкої промисловості за рахунок інших галузей (пріоритет: вугільна промисловість (шахти Донбасу), електроенергетика (Дніпрогес та ін.), металургія («Азовсталь», «Запоріжсталь» та ін.), машинобудування (ХТЗ та ін.));

форсовані темпи;

відсутність матеріальних стимулів у трудящих — жорстка трудова дисципліна;

використання внутрішніх ресурсів та резервів (джерела):

героїчні зусилля народу;

ресурси Східних районів СРСР;

репарації;

використання безкоштовної праці в’язнів ГУЛАГУ та військовополонених.

Підсумки: на початку 50-х рр. відновлено довоєнний промисловий потенціал України.

Наслідки:

Україна зайняла своє традиційне місце паливно-металургійної бази СРСР;

поглиблення дисбалансу в розвитку важкої промисловості з одного боку та легкої промисловості сільського господарства з іншого;

використання застарілих технологій зумовило подальший екстенсивний розвиток народного господарства СРСР.

Складнощі відбудови сільського господарства

форсування виробництва сільськогосподарської продукції для забезпечення фабрик сировиною, населення міст продовольством, покриття імпортних потреб ряду країн Східної Європи;

другорядна галузь, за рахунок якої фактично розвивалася промисловість:

неадекватний обмін між містом та селом;

обов’язкові поставки державі поглинали майже весь врожай;

недостатні капіталовкладення, низька технічна оснащеність колгоспів;

селяни знаходилися у найважчому становищі:

жорстка експлуатація (ненормований робочий день з низькою оплатою, форми приму щеня — судово-адміністративні: 1948 р. — Указ «Про виселення з Української РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності...»);

непосильні податки на селянські підсобні господарства;

відсутність паспортів (неможливість виїжджати з села без спеціального дозволу, що ставило селян у залежність від місцевої влади);

відсутність соціального захисту (відсутні пенсії, допомога через хворобу та т. ін.);

голод 1946—1947 рр.:

Причини: посуха, трагічні наслідки якої були посилені антинародною політикою центральної влади (хлібозаготівлі);

Масштаби: 13 центральних та південних областей України.

Наслідки: близько 1 млн чоловік померло, близько 3 млн страждали на дистрофію й анемію, зафіксовані випадки людожерства й трупожерства.

Підсумки:

Відбудова сільського господарства проходила повільно і тільки ціною надзвичайних зусиль селянства напри кінець п’ятирічки вдалося досягти довоєнного рівня.

Колгоспне селянство залишалося в ролі державних кріпаків.

Наслідки: хронічне відставання сільського господарства, переваження кризових явищ.