КИЇВСЬКА ДЕРЖАВА ЗА ПЕРШИХ КНЯЗІВ

Формування держави на Русі

Погляди на процес формування Руської держави:

1.         Несамостійність розвитку руської державності:

○         норманська теорія (засновники — німецькі вчені Баєр та Міллер, запрошені в XVIII ст. Катериною ІІ для роботи в Російській Академії наук), яка спиралася на:

þ        легенду, переказану у ПМЛ, про запрошення слов’янськими племенами князями трьох братів на чолі з Рюриком (+ Трувор та Синеус) — варягів (вікінгів, норманів) за походженням;

þ        перші князі Русі були нормани (Рюрик, Олег, Ольга, Ігор);

þ        в деяких неслов’янських джерелах говориться про дикість і відсталість східнослов’янських племен, що говорить про їх нездатність без допомоги ззовні заснувати таку могутню державу, як Київська Русь.

○         теорія пантюркізму (основа — твердження деяких західних істориків і археологів про винятково благотворний вплив Хозарського каганату на формування державності у східних слов’ян (О.Пріцак пропонує взагалі відмовитися від версії слов’янського походження Русі — на його думку, поляни були не слов’янами, а хозарами)).

2.         Теорія природньоісторичного процесу утворення класів і держави:

þ        існування соціально-економічних умов для утворення держави:

□          достатньо високий рівень розвитку виробничих сил для утворення держави (залізні знаряддя праці; порівняльний аналіз залишків зброї норманів і слов’ян говорить про приблизно однаковий рівень розвитку виробничих сил; доведено відділення ремесла від сільського господарства та ін.);

□          наявність міст — осередків суспільно-політичного та економічного життя;

□          чисельні успішні походи слов’ян приносили здобич та прискорювали класоутворення;

□          сусідська (територіальна) община стимулювала соціальну диференціацію;

□          захоплення знаттю общинних земель говорить про початок встановлення феодальних відносин;

þ        існування суспільно-політичних умов: воєнно-племінні союзи закладали основи для створення державного апарату (згадка у ПМЛ першого князя Києва — Кия; арабські джерела; франкські «Бертинські анали» вперше згадують про державу східних слов’ян, коли 838 р. до візантійського імператора прибули посли, які стверджували, що «їх народ звуть Росс і направлені вони царем , що зветься Хаканом заради дружби»).

Версії, щодо походження назви «Русь»

1.         Походить від назви річки Рось (приток Дніпра південніше Києва) й дано давніми слов’янами-землеробами.

2.         Прийшло з півночі й утворене від назви південного берега Швеції — «Руслаген».

3.         Походить від назви варязького племені «рус».

Князь Аскольд

Під 862 р. ПМЛ називає київськими князями Аскольда та Діра. Існує думка, що вони були останніми представниками місцевої київської династії Кия.

Особливого розголосу набув похід Аскольда на Константинополь у 860 р. Момент було обрано вдало — імператор з військом знаходився у поході на арабів. Скориставшись тим, що ланцюг не був натягнутий, руські кораблі увірвалися в бухту Золотий Ріг і висадили десант. Сім днів русичі тримали в облозі Константинополь, обороною якого керував імператор, який кинув військо, а потім відступили. У наступні роки Аскольд здійснив ще три походи на Візантію, у результаті яких були підписані договори, вигідні для русичів.

Візантійські автори повідомляють також, що приблизно у 866 році Аскольд хрестився з частиною своїх дружинників.

Утвердження династії Рюриковичів

Рюрик (860–879)— варязький вожак; правив спочатку в Ладозі, а у 862 р. запрошений знаттю захопив Новгород, що викликало повстання проти варягів на чолі з Вадимом — придушене Рюриком; за легендою правив разом із братами Трувором і Синьоусом (лінгвістично схоже зі скандинавським «з дружиною та родиною»); саме з 860 р. літочислення починає використовувати термін «руська ера» і веде його майже 30 років.

Олег Віщий (882–912) — отримав владу від померлого Рюрика в Новгороді; зміг об’єднати всі землі вздовж «шляху із варяг в греки»; 882 р. — захопив Київ («Мати міст руських»), підступно вбивши князів Аскольда та Діра, що правили там; розширив територію Русі, приєднавши землі древлян, сіверян, радимичів; 911 р. — здійснив переможний похід на Константинополь (Царгород), уклавши вигідний для Русі договір. За легендою помер від укусу змії.

Ігор Старий (912–945) — син Рюрика; приєднав територію міжріччя Дністра і Дунаю; 915 р. — першим зіткнувся з печенігами, підписав із ними угоду, порушену печенігами через 15 років (підбиті Візантією, незацікавленої у посиленні КР); 941 р. — поразка на морі від візантійців, які використали «грецький вогонь», знищивши майже увесь руський флот; 943–944 рр. — захоплення Дербенту і Південного Прикаспію (союзника Візантії); 944 р. — незначна перемога над Візантією; через великі витрати на воєнні походи збільшив данину, через що був убитий древлянами у 945 р.