ІСТОРИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ТА УРОКИ БОРОТЬБИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ У 1917–1920 рр.

Значення:

національне пробудження українського народу, як зазначав С.Петлюра, що тепер українці стали існувати «як нація, що знає, чого вона хоче і куди їй йти»;

відродження української держави, яка після завершення громадянської війни існувала у формі Української СРР;

героїчна боротьба 1917–1920 рр. стала прикладом для наступних поколінь.

Причини поразки:

незавершеність процесу формування української нації і як наслідок — недостатньо широка соціальна база національної революції (відсутність національної буржуазії та великих землевласників, національного пролетаріату) та наявність в країні могутніх антиукраїнських сил;

недоліки та прорахунки самого національного руху:

розпорошеність національних сил (монархісти на чолі зі Скоропадським, соціалісти, в середині яких також не було єдності, галичани на чолі з Петрушевичем);

відсутність гармонії національної та соціальної політики;

відсутність досвіду та ідеалізм вождів національної революції;

несприятливий зовнішній фактор: російські білогвардійці та більшовики, Польща ставилися негативно до незалежності України, до того ж Антанта у цій боротьби була на боці білогвардійців та поляків.

Історичні уроки :

Для успішної політичної боротьби необхідне об’єднання всіх національно-політичних сил, уміння провадити політику взаємних компромісів і поступок.

Гармонія національної та соціальної політики: будь-які політичні зміни мають супроводжуватися глибокими соціально-економічними реформами, спрямованими на підняття добробуту народу.

Рішучість у процесі державотворення: створення боєздатної армії, дійового державного апарату, відстоювання інтересів національних меншин і т. п.

необхідність широкої міжнародної підтримки, особливо з боку найбільш розвинених країн світу.