Реформи 60–70-х рр. ХІХ ст.

Назва і дата проведення

Основний зміст

Недоліки

Значення

Місцевого самоврядування

Земська

(1864)

Земства — всестанові органи місцевого самоврядування в повітах і губерніях.

Виборче право отримали землевласники, власники промислових і торгових закладів, представники від селянських громад. Вибори — багатоступінчасті.

Поділялися на розпорядчі (збори гласних) і виконавчі (земські управи).

Компетенція земств: ведення місцевих господарств, розподіл держподатків, призначення місцевих зборів, улаштування добродійних закладів (притулки, будинки опіки), відкриття аптек, шкіл, бібліотек, ветлікарень, медобслуговування населення, продовольче постачання, допомога в утриманні в'язниць.

Особливості впровадження на Україні: на Правобережжі, де зберігалися сильні позиції польської шляхта, земства були впроваджені лише у 1911 р.

–          збереження панівне станови-ща дворянства у місцевому самоврядуванні;

–          не мали політичних прав («п’яте колесо у возі російсь-кого державного управління» — В.Ленін);

–          відсутність фінансових важелів (урядовим рішенням 1867 р. заборонено збирати податки з промислових під-приємств);

–          губернатори могли відкликати «неблагонадійних депутатів» (Указ 1879 р.);

–          обмеженість виконавчої влади: для виконання своїх постанов (збір податків, будівництво шкіл і т.п.) мали звертатися до вищих державних органів.

1)            вирішували чисельні господарські пробле-ми, займалися благо-дійництвом;

2)         відіграли велику роль у статистичному ви-вченні господарства;

3)         сприяли розвитку шкільної освіти і медичного обслуго-вування;

4)         залучення до суспіль-но-політичного й еко-номічного життя широких верств населення;

5)земства стали базою для формування лі-беральної опозиції царському само-державству.

Міська

(1870)

Створено органи місцевого самовряду-вання в містах:

–          міські думи — розпорядчі органи;

–          міські управи — виконавчі органи;

–          міський голова — голова виконавчої влади, який очолював міську управу.

Виборчі права отримали всі, хто володів майном і сплачував податки.

Компетенція: вирішення питань впорядку-вання міст, розвитку міської торгівлі, промисловості, освіти, охорони здоров'я, допомоги нужденним

Судова

(1864)

Судовий процес ставав:

­          всестановим (рівним — єдиним для всього населення);

­          публічним (привселюдним) і гласним (відкритим);

­          незалежним;

­          змагальним (прокурор — адвокат);

­          відбувався з участю громадськості в судових засіданнях (присяжні засідателі, які виносили рішення про винність звинуваченого).

Створено дві системи судових органів:

–          виборні (мирові судді) — розбирали дрібні цивільні й кримінальні справи,

–          призначені (окружні суди й судові палати) — займалися основною масою судових справ.

Судам надане право тлумачити закони.

–          створення особливих волос-них судів для селян, де збері-галися тілесні покарання;

–          окремий суд для духовенства (консісторія), військовослуж-бовців (трибунал) і Особили-вий Верховний суд для вищих сановників (посадові злочини непідсудні загаль-ним судам)

–          політичні справи замість суду розглядала жандармерія (з 1871 р.)

–          судові чиновники ставилися в залежність від «законних вимог губернатора» (1866)

–          збереження публічної смерт-ної кари, значної кількості покарань за релігійні злочини (65).

Найбільш послідовна з буржуазних реформ, що сприяла:

1)         швидкій демократи-зації суспільних відносин;

2)            утвердженню принципу верховенс-тва Закону та Права.

Освітня

(1863–1864)

Введення принципу рівності всіх станів і національностей.

Дозвіл відкривати приватні навчальні заклади.

Впровадження єдиної системи освіти:

–          початкова освіта (частіше — безплатна);

–          середня освіта в чоловічих та жіночих гімназіях (платна):

-          класичні (готували до університету);

-          реальні (училища, що готували у вищі технічні учбові заклади);

–          вища освіта (платна).

Надання автономії університетам, які отримали право самостійно вирішувати свої наукові, навчальні, адміністративні, фінансові та інші питання.

–          збільшення плати за на-вчання, що обмежувало кіль-кість учнів;

–          заборона жінкам вчитися в університеті;

–          квота для євреїв;

–          навчання виключно на російській мові.

1)         бурхливе будівницт-во початкових шкіл, училищ, гімназій — поширення освіти;

2)            демократизація на-вчального процесу;

3)            поліпшення підготов-ки інтелігенції, квалі-фікованих фахівців;

4)            перетворення універ-ситетів на центри вільнодумства і прогресивної думки.

Друку та цензури

(1862–1865)

Цензура виводилася з відома міністерства народної освіти і передавалася міністерству внутрішніх справ.

Пом'якшений цензурний нагляд над жур-налами й книгами: цензура залишалася над невеликими творами, брошурами й книгами для народного читання, а також всіма провінційними виданнями.

Дозволено публікувати матеріали про недосконалість чинного законодавства, зловживання адміністрації у виданнях з підписною ціною понад 7 крб на рік.

Встановлена відповідальність видавців у разі публікації «протизаконних мате-ріалів». Видання могло бути піддане за-криттю після третього попередження цензора

–          реформа не ліквідувала, а лише пом’якшила цензурний тягар;

–          протягом 1866–1882 рр. було прийнято 8 законів, які ще більше обмежували свободу слова.

1)         у пресі з'явилися нові матеріали про сус-пільно-політичне життя в державі, ви-світлювалася діяль-ність уряду;

2)            збільшилася кількість періодичних видань, зросли тиражі книг;

3)         влада залишила за собою право вживати заходи адміністратив-ного впливу аж до заборони видань.

Військова

(1863–1874)

Запроваджена загальна військова повинність (з 20 років). Обмежений термін служби в армії.

Введено нові статути та скасовані тілесні покарання. Ліквідація військових поселень (1856).

Створено Головний штаб армії та військові округи (в Україні — Київський, Одеський та Харківський); в губерніях та повітах — управління військового начальника.

Якісне переозброєння та переобмундиру-вання армії.

Проведена військово-судова реформа (створені полкові, військово-окружні суди, головний військовий суд);

Реформа військово-навчальних закладів: засновані військові та юнкерські училища; реорганізовані військові академії; створені навчальні команди для навчання й підготовки унтер-офіцерів.

–          формування офіцерського корпусу як і раніше здійсню-валося переважно з дворян;

–          збереження муштри та руко-прикладства офіцерів.

Посилилась мобільність і боєздатність російсь-кої армії, вона збільши-лась, покращилось управління нею.

Фінансова

(1860–1862)

Міністерство фінансів — єдиний роз-порядник державних коштів. Утворено Державний банк замість збиткових Позикового і Комерційного банків.

Запроваджено державний контроль за витрачанням коштів — особливий ревізій-ний орган і його відділення в провінціях — контрольні палати. З 1862 р. у пресі публікувався державний бюджет.

Відкрито вільний обмін кредитних білетів на золото і срібло.

Реформа податкової системи: ліквідована система відкупів територій та непрямих податків (сіль, вино, тютюн, тощо), які тепер збирали замість приватних осіб державні акцизні установи.

–          основний тягар податків, як і раніше, покладався на селян-ство (у першу чергу — по-душне);

–          50% казни йшло на утриман-ня армії та бюрократичного апарату.

1)         швидке зростання акціонерних комер-ційних банків;

2)         розвиток кредитної системи

3)         оновлення та впо-рядкування фінансо-вої системи Росії.

Реформи розчистили шлях для швидкого проникнення цінностей нової індустріальної цивілізації — модернізація всіх сторін життя

Не створили надійних умов для завершення перетворень через половинчастий характер — у країні зберігалися чисельні феодальні пережитки

1.         Поклали початок формуванню правової держави та перетворенню феодально-кріпосницької монархії в монархію буржуазну.

2.         Проголошення формальної рівності сприяли розвитку демократії та утвердженню громадянського суспільства.

3.         Прискорили темпи соціально-економічного розвитку: поширення ринкових відносин та завершення промислового перевороту.

1.         Росія залишилася самодержавною монархією, зберігся унітарний характер імперії.

2.         Соціальна нерівність заважала трансформації суспільства: станові права дворянства — збережено, а майнові та громадянські права незаможних верств населення — значно обмежено.

3.         Швидкий економічний розвиток гальмувався існуванням дворянської власності на землю.