СКАСУВАННЯ КРІПОСНОГО ПРАВА В НАДДНІПРЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ

Зміни у становищі селян

Стали отримали громадянські права — особисті та майнові:

–          перестали бути власністю поміщика («відкріплялися від землі»);

–          могли обирати місце проживання;

–          могли володіти власністю, укладати угоди, займатися будь-яким видом торгово-промислової діяльності;

–          мали право вступати на службу, навчання;

–          право самостійно виступати у суді у цивільних та кримінальних справах.

Викупна операція

(умови, розміри та порядок отримання землі)

Поміщицькі селяни

дворові

Два роки відробляли на поміщика, або сплачували оброк, а потім, отримав лише особисту свободу, звільнялися без землі.

кріпаки

За землі, які селяни отримували (садибні ділянки та польовий наділ), вони повинні були сплатити викуп.

У залежності від якості ґрунтів, для кожного регіону (в Україні — 3) встановлювалася вища й нижча норма наділу. Якщо селянський наділ перебільшував встановлену норму, поміщик міг урізати цей наділ — «відрізки». Якщо був нижчим — «прирізати» (на практиці цього майже не було). У підсумку: середній селянський наділ зменшився з 4,4 десятин на душу до 3,4.

Поміщики зберігали право визначати, які землі передавати селянам. У підсумку селяни отримували, як правило, гірші землі, а крім того поміщики зберігали за собою випаси, луки, ліси та інші угіддя.

При визначенні суми в основу було покладено не ринкову ціну землі, а розмір тогочасних повинностей селянина у поміщика. У підсумку середня викупна ціна перевищувала ринкову майже в 4 рази. Оскільки більшість селян не могли внести всю суму відразу, тому вони сплачували поміщику лише 20% суми, а 80% — держава. Протягом 49 років селяни повинні були повертати державі її позику з відсотками (6% на рік). У підсумку селяни сплатили за землю суму в 3 рази більшу, ніж вона була варта спочатку (стягнення платежів припинилося лише у 1906 р.).

державні

У власність державних селян (1/3 селянства України) перейшли значні земельні масиви, якими вони володіли до реформи (вдвічі більші ніж наділи кріпаків), а викупні платежі лише на 45% перебільшували вартість землі. Найбільш сприятливі умови отримали колоністи.

Причини:

1)         державні селяни були головними платниками податків до казни, тому держава була зацікавлена у їх найскорішому переведенні на капіталістичні рейки;

2)         відсутність поміщиків, які не бажали розставатися із землею.

Характер відносин з поміщиком

Селяни ставали тимчасовозобов’язаними — продовжували виконувати встановлені законом повинності, доки не уклали з поміщиком угоди про викуп й не сплатили 20% вартості землі (подекуди залишалися в цьому стані до 1883 р.).

Безземелля змушувало селян орендувати поміщицькі землі, вносячи за них високу плату, або відробляючи на поміщицькій землі.

Селянське самоврядування

Сільські громади об’єднувалися у волості. Нагляд за сільськими та волосними управами, розгляд земельних спорів здійснювали мирові посередники, тимчасово призначені з числа дворян губернаторами.

Особливості реформи в Україні

Прагнучи послабити вплив польських поміщиків (внаслідок чергового польського антиросійського повстання) та знайти опору серед українських селян Правобережжя, царський уряд пішов на деякі поступки у земельному питанні: селянам землі навіть прирізали і скасували тимчасовозобов’язаний стан.

Реакція селян на реформу

Звістка про землю та волю сколихнула селян:

•          частину селян, наляканих свободою, охопила справжня паніка — майбутнє виглядало для них суворим та безрадісним.

•          частина селян, звинувачуючи місцеву адміністрацію у приховуванні справжнього маніфесту, повстали (у березні–травні 1861 р. в Україні відбулося близько 640 селянських виступів у 874 селах, де мешкало 400 тис. чол..)

Наслідки реформи

позитивне

негативне

1.         Селяни отримали особисту свободу й громадянські права.

2.         Селяни звільнялися з землею.

1.         Селяни залишилися обтяжені викупними платежами, подушною податтю та поземельним податком, зберігалися натуральні повинності.

2.         Поміщики залишилися власниками більшості землі й не поспішали перебудовувати своє господарство на капіталістичні рейки, маючи дешеву робочу силу в особі безземельних селян.

3.         Збереження й укріплення сільської общини.

Створено умови для утвердження передових відносин: капіталістичного виробництва та демократичного державного ладу.

Феодальні пережитки гальмували розвиток та поширення нових відносин.

Значення реформи

1.         Селянська реформа (Велика реформа в російській історіографії) докорінним чином змінила весь уклад життя суспільства і сприяла економічному та соціально-політичному розвитку України.

2.         Обмеженість, половинчастість, непослідовність реформи, її феодальний характер, з орієнтацію, у першу чергу, на інтереси дворянства, створювало перешкоди на шляху капіталістичного розвитку.