НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ ПІД ЧАС РЕВОЛЮЦІЇ 1848–1849 pp. У АВСТРІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ

Подія

Зміст

Початок революції

13 березня 1848 р. На Вулицях Відня виросли перші барикади. Цісар Фердинанд І відправив у відставку ненависного кн. Меттерніха і проголосив Конституцію.

В березні польські патріоти складають петицію до імператора з вимогою відновлення Польської держави (про українців — ні слова) і проведення часткових буржуазних реформ. Губернатор погодився на формування національної гвардії («народова гвардія») та визволення політичних в’язнів, а з іншими запропонував почекати. Петиція викликала масову демонстрацію польського населення Львова, а незабаром її було взято за основу (стала програмою) у діяльності нової польської національної організації Центральної Ради Народової (13 квітня). Українці відмовилися приймати участь у загально польських акціях.

Ліквідація кріпацтва

Намагаючись внести розкол між українцями й поляками та перехопити ініціативу, австрійський імператор скасовує 17 квітня в Галичині (Галіції) кріпосне право — панщину й особисту залежність селян від феодалів (проголошено 23 і 24 квітня у Великдень), що було на 5 місяців раніше, ніж в інших провінціях.

Головна Руська Рада

За підтримки губернатора Галіції українська інтелігенція, ліберальна буржуазія та уніатське духовенство 2 травня створює у Львові першу українську політичну організацію — Головну Руську Раду на чолі з єпископом Г.Яхимовичем. Незабаром на місцям було створено 50 рад. ГРР почала видавати першу українську газету «Зоря Галицька», ввела герб: золотий лев на блакитному фоні і жовто-блакитний прапор, 16 червня створила «Галицько-Руську матицю», яка мала займатися культурно-просвітницькою діяльністю, а у жовтні скликала З’їзд руських вчених. ГРР домагалася розподілу Галичини на Західну (польську) та Східну (українську) та автономії української Галичини, об’єднання в одну провінцію Галіції, Буковини і Закарпаття, створення загонів української національної гвардії та введення в учбових закладах освіти на українській мові.

Руський Собор

В противагу ГРР поляки створили Руський Собор, до якого увійшли горстка полонізованої інтелігенції і дворянства українського походження з числа тих, хто давно вважав себе «русинами польської нації». Але переважна більшість українців не підтримала цього штучного утворення. Ця історія ще більше ускладнила польсько-українські відносини.

Слов’янський з’їзд у Празі

У червні 1848 р. на Слов’янському з’їзді (конгресі) у Празі між ГРР та ЦРН розгорнулася палка дискусія: українці вимагали розподілу Галичини на Західну (Польську) й Східну (Українську), чому поляки активно протидіяли. Хоча компроміс було досягнуто — Галичина залишається єдиною, а в ній дотримується рівність поляків та українців в економічних, політичних та культурних відносинах («Вимоги українців Галичини») — але протиріччя між польською та українською радою зберігалися.

Українці в Рейхстазі

У червні 1848 р. почалися засідання австрійського Рейхстагу у Відні, до якого було обрано 25 українців (з 100 місць, наданих Галичині), що в переважній більшості були селянами. Українці в парламенті відстоювали:

1)         поділ Галичини на Західну (з центром у Кракові) та Східну (з центром у Львові);

2)         антифеодальні вимоги: ліквідація кріпацтва, викупу феодалам за землю та т. ін.

В підтримку цих вимог було зібрано 200 тис. підписів, та Рейхстаг прийняв їх частково (відміна кріпацтва зниження викупної плати).

Львівське повстання

1 листопада 1848 р. відбулось збройне повстання у Львові. Польська народова гвардія й студентський легіон, спровоковані якимось дрібним інцидентом, кинулись будувати барикади в місті. Повстання знайшли підтримку серед широких народних мас, але після гарматного обстрілу міста, повстання було придушене. До міста вступили урядові війська (3 листопада).

Селянський рух на Буковині

У Північній Буковині протягом 1848 р. селяни відмовлялися виконувати феодальні повинності, захоплювали поміщицькі землі, пасовиська й ліси, створювали збройні загони. В листопаді 1848 р. спалахнуло збройне повстання (спочатку у гірських районах, а потім у долинах) під проводом Л.Кобилиці. Карателі змогли придушити його лише через 1,5 року. Кобилицю було страчено.

Контрреволюція

У грудні 1848 р. новий 18-річний імператор Франц-Йосип, зібравши контрреволюційні сили, розпустив парламент, а у березні 1849 р. «дарував» нову конституцію, за якою влада імператора залишалася майже необмеженою. Під тиском урядових чиновників у 1851 р. ГРР саморозпустилася.