ПОЛЬСЬКИЙ ТА РОСІЙСЬКИЙ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ РУХ НА УКРАЇНІ

Причини розгортання суспільно-політичних рухів в Російській імперії на початку ХІХ ст.:

Поширення західноєвропейських революційних ідей:

ідеї Просвітництва, що було втілено в роки Великої Французької революції: ідеї Свободи, Рівності, Братерства;

філософські ідеї німецьких мислителів Гердера і Шеллінга, які стверджували, що кожна нація наділена Богом особливими, лише їй притаманними властивостями, які вона у процесі свого розвитку повинна обов’язково розкрити.

Революційні події в Європі (Велика Французька революція, Наполеонівські війни).

Відсталі феодально-кріпосницькі порядки й колоніальна політика царату.

Напрями суспільно-політичного руху в Україні

Українська течія	Представляла інтереси корінної і пригнобленої національності — українців і мала своїм завданням національне звільнення, а відтак — знищення імперії.
Російська течія	Орієнтувалася на потреби і плани пануючої в імперії національності — росіян, а значить, метою було «покращення» імперії, її реформування (поміркована частина — члени масонських організацій) чи революційна ломка (радикальна частина — декабристи).
Польська течія	Поширювалася, перш за все на Правобережжя, де був значний прошарок польського населення, прагнула відродити Польщу у кордонах, які вона мала до поділів.

Причини піднесення визвольного руху у 20–30-х рр. ХІХ ст.

Вплив війни 1812 р.:

народи Росії продемонстрували високий героїзм і не були віддячені за це;

під час Закордонного походу російської армії відбулося знайомство із життям європейців.

Повстання і революції початку 20-х рр., що привели до проголошення в Іспанії, Італії та Португалії конституцій, визвольна боротьба народів Балканського півострова

Посилення реакції після війни, феодально-кріпосницького гноблення, колоніальної політики.

Масонство в Україні

Масонство прийшло в Україну з Європи через Росію і Польщу.

Члени таємних масонських лож (ложа — фр. «місце збору»), відстоюючи гасло «Свобода. Рівність. Братерство», не повинні були втручатися у політику, а впливати на суспільство своєю високоморальною поведінкою, й постійно духовно самовдосконалюватися. За своєю соціальною належністю були представниками інтелігенції й старшино-шляхетських родин, купецтва.

В Україні масонські ложі діяли Житомирі, Одесі («Понт Евксинський», «Ложа трьох царств природи»), Харкові, Полтаві, та інших містах. Центром руху на Україні — Київ. Після наполеонівських війн рух значно активізувався.

Хоча масонство заперечувало національні кордони, але в Україні дух вільнодумства був спрямований проти національного гніту. Тому серед українських масонів поширювались ідеї слов’янської федерації, в якій українці були б рівними серед рівних, і навіть державності України.

Основний наголос на національні проблеми робила Полтавська ложа «Любов до істини» (1818–1819 рр.; належало 20 осіб, у т.ч. І.Котляревський), яка була закрита особистим указом царя.

Відтак частина її членів перейшла до дієвої опозиції царизму: 1821 р. на її базі утворилося таємне «Малоросійське товариство», керівником якої став Василь Лукашевич, а його однодумцями О.Величко, П.Капніст, І.Котляревський, С.Кочубей, В.Тарнавський. Відстоювали ідеї державної незалежності України як головної передумови вільного розвитку національної культури, скасування кріпацтва й запровадження європейських форм державного устрою. Припинило свою діяльність в умовах поліцейських переслідувань після імператорського указу про заборону діяльності масонів у 1822 р. «Малоросійське товариство» справило помітний вплив на пробудження національної свідомості української інтелігенції.

Діяльність декабристів в Україні

Декабристські організації на Україні

1816—1818 рр. — «Союз порятунку» (С.-Петербург)

1818—1821 рр. — на його основі — «Союз благоденства» (Москва). В Україні — гарнізонні управи в Полтаві та Тульчині (особливо активно, очолювана Павлом Пестелем).

1821 р. — на основі Тульчинської управи виникає Південне товариство (управи в Тульчині на Поділлі — Директорія (штаб), Кам’янці на Черкащині, та у Василькові на Київщині), в С.-Петербурзі — Північне товариство.

1823 р. — Товариство об’єднаних слов’ян (брати Андрій і Петро Борисови; Новоград-Волинський).

1825 р. — Товариство об’єднаних слов’ян увійшло до складу Південного товариства під назвою Слов’янської управи.

Україна в програмних документах декабристів

В усіх програмних документах декабристів передбачалося ліквідувати кріпосництва та демократизація суспільних відносин. Однак між ними були суттєві розбіжності:

«Руська правда» П.Пестеля (Південне товариство) передбачала передачу частини поміщицьких земель селянам без викупу, перетворення Росії на республіку, однак не визнавала права народів імперії, в тому числі й українського, на самовизначення (окрім польського).

«Конституція» М.Муравйова (Північне товариство) передбачала передачу селянам частини поміщицьких земель за викуп, встановлення конституційної монархії і федеративний устрій держави (на землях України планувалося утворити Українську, Чорноморську і Бузьку держави з центрами у Харкові, Одесі й Києві).

«Правила» Товариства об’єднаних слов’ян передбачали визволення слов’янських народів і створення їх федеративного союзу, проте для України в ньому місця не було.

Повстання декабристів

Місцем державного перевороту обрали Україну. Члени Південного товариства планували арештувати Олександра І влітку 1826 р. під час маневрів. Однак в листопаді 1825 р. він несподівано помер у Таганрозі. Це підштовхнуло дворян до рішучих дій.

14 грудня 1825 р. у Петербурзі вони вийшли на Сенатську площу з метою змусити царя підписати Конституцію. Однак повстання закінчилося поразкою Не дивлячись на це 29 грудня під керівництвом С.Муравйова-Апостола й М.Бестужева-Рюміна повстали 4 роти Чернігівського полку, який дислокувався на Київщині. Але й вони зазнали поразки в бою 3 січня 1826 р.

Причини поразки декабристів

Вузькість соціальної бази, незрілість буржуазних відносин.

Нерішучість дворян, які очолили повстання.

Чисельна перевага урядових військ.

Локальність повстань, що дало змогу царату маневрувати й вчасно перекинути резерви.

Царизм жорстоко розправився з декабристами — 5 було повішено, а 125 заслано до Сибіру.

Пропаганда вільнолюбних ідей у навчальних закладах

Із поразкою декабристів опозиційний самодержавству рух не зник. Не маючи конкретної програми дій і чіткої політичної мети, члени таємних гуртків і груп вважали себе продовжувачами декабристів, обговорювали уроки грудневого повстання й намагалися намітити шляхи оновлення Росії:

гурток у Харківському університеті (1826–1827), члени якого не тільки обговорювали політичну обстановку, але й переписували твори анти царського спрямування й поширювали їх серед знайомих;

діяльність директора Ніжинської гімназії вищих наук Івана Орлая, який згуртував навколо себе прогресивно налаштованих викладачів, зробило гімназію одним із центрів суспільного руху в Україні проти деспотизму; 1830 р. влада розпочала слідство — вільнодумних викладачів звільнили, п’ять було заслано.

Польське повстання 1830–1831 рр.

Листопад 1830 — початок польського національно-визвольного повстання. Намагаючись залучити на свій бік населення Литви, Білорусії та України, поляки висунули гасло «За нашу і вашу свободу». Однак при цьому польське панство не захотіло дати кріпакам волю, і ті не підтримали шляхту. Тому повстання вийшло виключно польським і знайшло відгук переважно серед поляків, що проживали на Правобережжі.

Серпень 1831 рр. — російські війська зайняли Варшаву.

Після придушення повстання царизм почав викорінювати польські впливи на Правобережній Україні:

закриття польських шкіл, а навчання перевили на російську мову;

заснування у Києві російського університету Св. Володимира;

60 тис. польських шляхтичів були позбавлені дворянства, багатьох заслали в глиб Росії;

заходи щодо покращення становища українського селянства.

Масони або франкмасони (з англ.. mason — каменяр, з фр. francmasonerie — вільний каменяр) — члени таємних релігійно-етичних організацій, які заперечували насильство як засіб соціальних перетворень й проголошували об’єднання всіх народів у суспільство, приємне й корисне для всіх; набуває поширення Європі у XVIII — XIX ст.

Декабристи — дворяни-революціонери, офіцери російської армії, які збройною силою прагнули навернути Росію на шлях модернізації.