УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НАПРИКІНЦІ XVII ст. — НА ПОЧАТКУ XVIII ст.

Коломацькі статті (25 липня 1687 р.)

Писалися на основі Глухівських статей (17 із 22) з додатками, зробленими за Самойловича. На відміну від інших ще більше обмежували права гетьмана й гетьманського уряду:

гетьман не мав права без царської грамоти позбавляти старшину посад, а та, в свою чергу, — скидати гетьмана;

обмеження прав гетьмана розпоряджатися військовими землями;

заборона підтримувати зв’язки з іноземними державами;

розміщення полку стрільців у Батурині;

гетьман мав вдаватися до особливих заходів, аби «з’єднувати... обидва руські народи» (зокрема шлюби між московітами та українцями).

І.Мазепа (~1639–1709) — народився в с. Мазепинці (Київщина) в сім’ї українського шляхтича. Вчився у КМА, служив при дворі польського короля. Вивчав іноземні мови, військову справу і дипломатію у Європі. Один з найближчих помічників Дорошенка. За часів Самойловича був генеральним осавулом.

Українська держава за часів гетьманування І.Мазепи (1687–1709)

Внутрішня політика:

зміцнення авторитету гетьманської влади;

всіляка підтримка козацької старшини (запровадження посад значкових та бунчужних товаришів) з особливими привілеями;

роздача земельних володінь; перевід підсусідків у посполиті (селяни), заохочення навчання молоді);

намагався впорядкувати роздачу маєтностей, виступав проти переходу козаків у селянський стан, намагався впорядкувати систему оренд і податків, обмежити визиск селян;

всіляко спряв розвитку культури:

підтримка КМА й поширення мережі навчальних закладів;

підтримка друкарської справи;

реставрував і побудував 30 храмів (мазепинське бароко).

Зовнішня політика:

відмовився від орієнтації на Польщу;

негативно ставився до планів союзу з Кримом і Туреччиною;

з допомогою Москви сподівався поширити гетьманщину на Правобережжя, а від Криму і Туреччини приєднати степову смугу над Азовським і Чорним морями.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Північна війна (1700–1721) й Україна

Збільшення податків і визиску;	1	2	Козацькі полки зазнаючи величезних втрат, воювали в Московки, Прибалтиці, РП;
Утиски й образи з боку московських воєначальників;	3	4	Обмеження царським урядом козацьких станових прав;
Безкоштовне використання козаків на важких фортифікаційних роботах	5	6	Небезпідставні чутки про ліквідацію козацького устрою і гетьманщини
Наближення військ Карла ХІІ до кордонів України	7	8	Поразки антишведської коаліції
Зростання невдоволення як серед рядових козаків, так і серед козацької старшини
Зміна зовнішньої орієнтації: встановлення таємних зв’язків із Ст.Лещинським, ставлеником Карла ХІІ (1705) і початок таємних зносин із шведським королем (1706).

1708 р. — під час походу на Москву Карл ХІІ несподівано повертає на Україну, що змішало плани Мазепи.

Жовтень 1708 р. — Мазепа на чолі 4 тис. війська разом із генеральною старшиною та 7 з 12 полковників переходе на бік шведів

29–30 жовтня 1708 р. — укладання договору з Карлом ХІІ:

«Вивід прав України»:

Україна має бути незалежною та вільною;

всі загарбані Московією землі, що колись належали „руському народові”, належить повернути українському князівству;

шведський король зобов’язаний захищати країну від усіх ворогів і посилати допомогу, коли про це попросять гетьман і „стани”;

Мазепа — довічний князь України;

шведський король не має права претендувати на титул князя чи командувача збройних сил князівства;

для стратегічних потреб шведське військо може займати 5 українських міст.

Московська протидія:

чисельні маніфести Петра І, в яких Мазепа звинувачується в зраді  і намірі віддати Україну Польщі, а православні храми та монастирі — уніатам;

знищення військами О.Меншикова (2 листопада) Батурина;

обрання на Глухівський старшинський раді (6 листопада) гетьманом І.Скоропадського;

церемонія покарання Мазепи і проголошення анафеми (церковне прокляття);

репресії проти осіб, запідозрених у зв’язках із мазепинцями й обласкування прихильників царської влади.

Боротьба за Січ

Березень 1709 р. — 8 тис. запорожців на чолі з К.Гордієнко приєдналися до Мазепи.

Травень 1709 р. — зруйнування Чортомлицької Січі полковником Яковлєвим.

Полтавська битва

Квітень 1709 р. — початок облоги Полтави. Петро І прибув до міста з головними силами.

27 червня 1709 р. — генеральний бій, який закінчився поразкою шведів.

Наслідки:

перемога висунула Росію в коло провідних європейських країн;

міць Швеції та Польщі фактично назавжди підірвано

російський уряд, що здобув перемогу, став на шлях ще більшого обмеження автономії гетьманщини;

перша хвиля української еміграції на Захід з політичних мотивів.

30 червня 1709 р. — біля Переволочни капітулювали залишки шведської армії. Мазепа і Карл ХІІ, які встигли переправитися через Дніпро, перетнули турецький кордон. У Варниці (передмістя Бендер) Мазепа в ніч з 21 на 22 вересня помирає.

Причини поразки антимосковського повстання, очоленого Мазепою й підтриманого запорожцями:

Мазепа опирався лише на частину старшини, а не на широкі народні маси населення;

українське суспільство було деморалізовано репресіями царського уряду;

рішучі дії з боку Петра І;

непослідовність Мазепи, до цього робившого все, щоб запевнити українське суспільство і царя у своїй відданості (казали, що Мазепою душею у Москві, а тілом в Україні, люди називали його вітчимом України);

велика культурно-релігійна розбіжність між українцями й шведами, до того ж на Україні шведи поводили себе, як загарбники.

Гетьман П.Орлик та його Конституція

5 квітня 1710 р. — в Бендерах відбулася козацька Рада, яка:

Обрала гетьманом П.Орлика (генеральний писар уряду Мазепи).

Прийняла «Пакт, й конституції законів і вольностей Війська Запорізького» (вступ + 16 статей):

Основа — домовленість між гетьманом і козацтвом, яке виступало від імені українського народу, про взаємні права та обов’язки (до цього — домовленість між гетьманом і монархом-протектором):

у вступі викладається історія України, пояснюються причини розриву з Московією й прийняття шведського протекторату;

проголошується, що Україна обох берегів Дніпра (в кордонах, визначених Зборівським договором 1649 р.) на довічні часи залишається вільною від іноземного панування;

збереження за Запоріжжям його особливого статусу;

заходи щодо обмеження влади гетьмана:

Україна проголошується республікою, в якій гетьманська влада обмежувалася постійною участю в генеральній Раді (законодавчий орган);

гетьману заборонялося підтримувати таємні стосунки з іноземними державами;

створення Генерального суду, в діяльність якого гетьман не втручався;

державна казна й майно підкорялися генеральному підскарбію; для гетьмана виділялися спеціальні землі; серйозні питання вирішувалися лише Генеральною радою;

виборність полковників і сотників, яких гетьман лише затверджував;

державна релігія — православ’я; Київська митрополія виходила з-під влади Московської патріархії;

гетьман має опікуватися вдовами та сиротами.

Значення: одна з перших в світі Конституцій, яка не тільки проголошувала незалежну Українську держав, але й закріплювала найбільш прогресивні для того часу ідеї державного життя: розподіл влади на три гілки, виборність посад, — основи демократичного розвитку.

Січень 1711 р. — спроба П.Орлика встановити свою владу на д всією Україною виявилася невдалою; безрезультатно закінчився похід татарської орди на Лівобережжя й Слобожанщину.

Весна 1711 р. — Петро І розпочав контрнаступ, оголосивши Туреччини війну (Прутський похід).

Липень 1711 р. — Петро І з армією оточений біля Пруту, однак, отримавши великого хабара, турецький головнокомандуючий погодився на переговори.

12 липня 1711 р. — підписання Прутського мирного договору:

Росія віддавала Туреччині Азов і брала зобов’язання зруйнувати нещодавно побудовані фортеці;

Росія брала зобов’язання не втручатися в Польські справи, зрікалася Правобережжя та Запорожжя, на які поширювалася влада П.Орлика.

1714 р. — між Туреччиною й Польщею укладено договір, за яким Правобережжя залишалося Польщі —

Сподівання Орлика на швидке звільнення України не здійснилися, а сам він так і залишився гетьманом в еміграції.

Посилення колоніальної політики Російської імперії щодо України. Гетьманування І.Скоропадського (1708–1722)

Після Полтавської битви Скоропадський, перебуваючи під Решетилівкою зі статтями, просив підтвердити «права і вольності». У відповідь Петро І надіслав іменний указ, що аж ніяк не нагадував міждержавні договірні статті.

«Решетилівські статті»:

узаконено право урядовців на втручання в українські справи;

підпорядкування козаків російським генералам;

введення контролю за податками й витратами на утримання адміністрації та війська;

гетьманською резиденцією призначено Глухів (майже на кордоні з Московією);

при гетьмані мав постійно перебувати царський резидент і 2 російські полки.

Царський резидент Ізмайлов отримав явні і таємні статті, які надавали йому право здійснювати контроль за гетьманом і урядом України.

Заходи на підрив економіки Гетьманщини:

заборона й обмеження на ввезення в Україну чужоземних товарів;

встановлене на російсько-українських кордонах мито надходило до Москви;

збування в Україні «лихих» мідних грошей (срібні і золоті в обігу в Росії);

постійне розквартирування на Україні чисельного російського війська (понад 10 тис.).

Наступ царату на українську культуру:

висилка за кордон усіх «польських» (тобто правобережних) студентів;

заборона обирати митрополита і надання першоієрарху титулу архієпископа (рядова єпархія);

переманювання українських вчених, богослові, письменників і педагогів (Ф.Прокопович, С.Яворський та ін.);

заборона друкувати книжки українською мовою (1720);

збирання давніх грамот, «книги історичні, рукописні й друковані».

Утворення Малоросійської колегій (квітень 1722, 6 офіцерів російських полків на чолі з бригадиром Вельяминовим) — Гетьманщина виводилася з підпорядкування колегії іноземних справ та підпорядковувалися сенату як звичайна провінція імперії:

нагляд за діяльністю гетьмана, генеральної та полкової старшини;

контроль за встановленням й стягненням податків до царської казни, розквартируванням російських військ;

контроль за діяльністю Генеральної військової канцелярії;

вища апеляційна установа;

Вельямінов мав право втручатися в будь яку сферу українського життя як повноправний господар краю.

Боротьба козацької старшини за відновлення державних прав України

Указ про створення Малоросійської колегії боляче вразив Скоропадського, який незабаром помирає, призначивши перед смертю наказним гетьманом П.Полуботка. Полуботок розгорнув активну діяльність на відновлення козацьких порядків. Активна протидія заходам Малоросійської колегії не залишилася непоміченою царським урядом — Полуботка з генеральним писарем було викликано до Петербурга. Незабаром до Петербурга було відправлено «Коломацькі чолобитні», підписані козацькою старшиною,; головним проханням старшини було дозволити обирати гетьмана. Познайомившись зі змістом, Петро І наказав заарештувати всіх українських старшин, перебувавши у Петербурзі. Однак, судовий процес так і не відбувся — П.Полуботок помер у Петропавлівському казематі.

Відновлення гетьманства (літо 1727 р.)

Причини Росія готувалася до війни із Туреччиною і розраховувала використати козаків.

Жовтень 1727 р. — обрання гетьманом Данила Апостола (1727–1734).

1728 р. — поїздка до Петербурга з метою підписання традиційної угоди, але отримавшого замість цього «Рішительні пункти», які мали форму «указу» царського уряду гетьманові (розпорядження, нормативний акт верховної влади Російської імперії, покликаний регулювати внутрішнє життя Гетьманщини як складової частини єдиної держави):

гетьман позбавляється права вести переговори з іноземними державами;

на військові уряди обираються особи зі старшини, одначе затверджуються царем;

нижчу старшину затверджував гетьман;

вища судова інстанція — Генеральний суд (3 росіянина і 3 українця на чолі з гетьманом), та головним суддею вважався російський імператор;

скасування заборони купувати землю в Україні росіянам.

Гетьманування Д.Апостола:

Маючи ще менше прав, ніж Скоропадський, апостол провів низку реформ, які сприяли зміцненню української державності:

Земельні справи. Повернення в державне користування земель безпідставно захоплених для приватного користування (Генеральне слідство про маєтності, 1729–1731).

Торгівля. Скасування багатьох обмежень і утисків, запроваджених Петром І (у тому числі, повернуто право вивозити товари на західноукраїнські ринки і т.п.), що пожвавило українську торгівлю.

Фінанси. Вперше встановлено точний бюджет державних видатків і визначення способів збагачення державної скарбниці Гетьманщини.

Судочинство. Реформування судів та запровадження обов’язкових документів, зведення до одного збірника законів.

Відновлено право гетьмана призначати генеральну старшину і полковників, зменшення кількості росіян в український адміністрації, обмежено кількість російських полків в Україні.