ЦЕРКОВНЕ ЖИТТЯ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVI — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст.

Церковне життя в Україні у другій половині XVI — першій половині XVIІ ст. зазнавало , з одного боку, впливів загальноєвропейських рухів, а з іншого — визначалося внутрішніми особливостями, з яких вирішальна — перехід більшості українських земель під владу католицької церкви.

Вплив загальноєвропейських релігійних рухів

Реформація набула в Україні характерних особливостей: не знайшовши значного впливу серед населення (можновладці радше переходили у католицизм, а простий люд залишався вірним батьківській вірі), реформаційні ідеї були застосовані для оновлення православної церкви:

переклади Святого Письма українською мовою (найвідоміше — Пересопницьке Євангеліє);

діяльність братств.

Контрреформація, в авангарді якої йшли єзуїти, з одного боку, сприяла поширенню освіти (в містах відкривалися єзуїтські колегії, школи, створено навчальний заклад вищого типу — Замойську академію), залученню українців до досягнень європейської науки, а з іншого, платою за це була відмова від батьківської віри. Відтак процес окатоличування української шляхти прискорився.

Діяльність братств

Найавторитетнішим було Львівське Успенське братство, статут якого було затверджено у 1586 р. Відповідно дог нього, за братством встановлювалося право зверхності над іншими братствами та контроль за духівництвом, зокрема єпископами, незабаром братство отримало право ставропігії.

За прикладом львівського створюються братства і в інших містах, містечках і , навіть, селах (ставропігійними, крім Львівського, були Луцьке Хрестоздвиженське та Київське Богоявленське братства).

Членами братств були міщани, духівництво, шляхта, селяни, причому як чоловіки, так і жінки.

Діяльність братств:

Спочатку — доброчинна діяльність: допомагали братчикам, що опинилися у скруті, дбали про забезпечення храмів книжками, іконами і т. п.

З часом — широка культурно-освітню діяльність: відкривають бібліотеки, друкарні та школи.

Діячі братського руху намагалися очистити релігійне життя від пишної зовнішньої обрядовості, за рішуче впорядкування церковних справ, за дешеву й загальнодоступну церкву.

Берестейська унія

Причини:

Становище православної церкви:

загальний занепад православ’я в XVI ст., викликаний, з одного боку, послабленням позицій православної церкви в Європі після падіння Константинополя (1453), а з іншого — падінням дисципліни та рівня освіченості серед духівництва;

прагнення деяких православних священиків урівнятися в правах з привілейованим у Польщі католицьким духовенством і водночас захистити себе від впливу Московського патріарха, з одного боку, та позбутися опіки братств, з іншого.

Намагання Ватикану підкорити католицтву Східну православну церкву, створивши перехідний період до повного переходу православних українців до католицизму.

Відтак навколо ідеї об’єднання церков розгорнулася гостра полеміка. Представники різних поглядів висловлювали свої думки в літературних творах — поява полемічної літератури (сьогодні відомо близько 200 пам’яток полемічної літератури представників різних таборів). Формальним приводом до полеміки стала книга проповідника-єзуїта Петра Скарги «Про єдність церкви божої», в якій закликав православних відкинути «помилки» й об’єднатися з осереддям істинної віри.

Розвиток подій:

Жовтень 1596 р. — церковному соборі католиків і православних (прихильників унії, поборники Іпатія Потія та Кирила Терлецького) у м. Бересті, на якому було ухвалено рішення:

Православна і католицька церкви об’єднуються під верховенством папи римського — створюється греко-католицька (уніатська) церква.

Православні визнають основні догмати католицької церкви (походження Святого Духу від Бога-Отця і Бога-Сина), запроваджуються індульгенції і новий григоріанський календар.

В уніатській церкві зберігаються православні обряди і мова богослужіння.

                        — у той же час окремий собор православного духовенства і мирян, що відбувався там же у Бересті, відкинув унію і прокляв її прихильників. Громадський рух в Україні проти уніатства очолили князь Костянтин Острозький і єпископи львівський Гедеон Балабан та перемишльський Михайло Копистенський, в містах центрами опору уніатству стали братства.

Наслідки:

Перехід у лоно католицизму і фактична заборона православної церкви.

Переслідування вірних православ’ю священиків.

Розподіл українців на дві конфесії, що поклало початок розбіжностям, що розвилися пізніше, між західними і східними українцями.

Розмежування суспільних сил в Україні (козаки і селяни стали носіями ідей православ’я, тоді як українська шляхта поступова переходила у католицизм).

Активізація визвольного руху, освяченому православною церквою.

Церковне життя в першій половині XVIІ ст.

Реформація — суспільно-політичний та ідеологічний рух у більшості країн Західної та Центральної Європи у XVI ст., що набрав форми боротьби з католицькою церквою.

Контрреформація — церковно-політичний рух у Західній Європі ХVІ—ХVІІ ст., спрямований проти Реформації, на збереження і посилення католицизму і папської влади; католицька реформа церковного життя.

Єзуїти — члени католицького чернечого ордену «Товариство Ісуса», заснованого у 1534 р. І.Лойолою (офіційно затверджений папою у 1540 р.), для зміцнення католицької церкви і влади папи римського.

Братство — національно-релігійне громадське об’єднання міщан при православних церквах для захисту своїх прав.

Ставропігія — право підпорядковуватися не своїм єпископам, а безпосередньо патріарху.

Полемічна література — напрямок в літературі другої половини ХVІ — першої половини ХVІІ ст., в якому у публіцистичній формі обговорювалося питання співіснування православної та католицької церкви.

Індульгенція — грамота про прощення гріхів, яку можна придбати.

Григоріанський календар — календар нового стилю, запроваджений 21 лютого 1582 р. за ініціативою римського папи Григорія ХІІІ, покликаний подолати відставання календарного часу від астрономічного; на відміну від старого юліанського починався не від створення світу, а від Різдва Христова.