ПОЧАТОК ПОЛЬСЬКОГО ПАНУВАННЯ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ

Люблінська унія (1569)

Причини:

ð        Повна поразка Литви на першому етапі Лівонської війни (1558–1583) від Московщини.

ð        Сподівання литовсько-руської шляхти на отримання привілеїв, які мала польська шляхта.

ð        Тиск польської шляхти, яка бажала отримати великі маєтки в Україні.

Розвиток подій:

Домовленість про державну унію Великого князівства Литовського та Польського королівства тривало у гострих суперечках. На сеймі, який розпочав роботу у січні 1596 р. у Люблені польські та литовські посли ніяк не могли досягнути згоди.

Відсутність єдності серед у таборі противників вдало використав польський король Сигізмунд ІІ: після того, як литовсько-руські князі залишили сейм, він видав універсали про приєднання українських земель, за яким місцева шляхта зрівнювалася в правах із польською.

Рішучі дії польської сторони змусили литовських магнатів повернутися за стіл переговорів. 1 липня 1569 р. сейм виніс ухвалу про унію двох держав.

Умови:

—        Польське королівство і ВКЛ об’єднуються в єдину державу — Річ Посполиту (РП) (республіка) зі спільним державним устроєм, грошовою системою, єдиний сейм, який обирає короля.

—        Литва втрачає свою державність, ставши частиною РП, і зберігає автономію лише в місцевому управлінні, організації війська та судочинства.

—        Українські землі переходять під владу Польщі (Корони) і тут впроваджується польське адміністративне управління й суд.

—        Католицтво стає пануючою релігією.

Значення:

•          Допомогла переможно завершити Лівонську війну.

•          Докорінні зміни в житті України.

Соціально-економічні та суспільно-політичні зміни в Україні у другій половині ХVІ ст.

1.         Остаточна втрата Україною державності, знищення решток державних традицій та автономії:

Адміністративно-політичний устрій у складі РП.

Запровадження адміністративно-політичного устрою за польським зразком: 6 воєводств (Київське, Волинське, Брацлавське, Белзьке, Руське, Подільське) з воєводою на чолі; воєводства поділялися на повіти на чолі зі старостами і каштелянами (комендант фортеці).

2.         Посилення соціального гноблення

Остаточне закріпачення селян.

Закріпили права феодалів

1529 р.            —        1 Литовський статут.

1566 р.            —        2 Литовський статут.

1557 р.            —        «Устави на волоки» — поділ земельна волоки (наділи 16–21 га) і закріплення за селянами не більше як 1 волока на дворище (до того ж, часто, гіршої землі) — кращі землі і всі інші передавалися панам під фільварки — економічна прив’язка.

1573 р.            —        юридичне закріплення селян постановою сейму.

1588 р.            —        3 Литовський статут, ухвалений польським королем, остаточно звів селян до закріпаченого стану.

Посилення утисків українського міщанства

3.         Посилення національно-релігійного гніту:

Прагнення Ватикану збільшити кількість своїх прихильників та підкорити православну церкву загострило в Україні проблеми віри. За підтримки польської влади на Берестейському (1596) церковному соборі було оголошено про об’єднання православної та католицької церкви під зверхністю римського папи. Православна церква та її прихильники фактично опинилися поза законом.

Після Люблінської унії українці, щоб залишитися окремим народом, мусили боротися за свою віру, мову, освіту, господарські права, за власну державу, здатну захищати їх від зазіхань чужинців.