КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIV—XV ст.

Умови розвитку культури

Втрата державності негативно відбивалися на розвитку культури.

Роз’єднання українських земель в складі різних держав.

Спустошливі напади ординців і татар.

Звільнення з-під ординського ярма сприяло короткочасному патріотичному піднесенню, розвитку української культури.

Наступ на руську (староукраїнську) культуру в складі Угорщини, Польщі, а поступово і у ВКЛ.

Знайомство з досягненнями західної науки готувало ґрунт для поєднання традиційної русько-візантійської і новітньої європейської.

Розвиток мови

У часи існування Галицько-Волинської держави (ХІІІ—ХІV ст.) склалася староукраїнська мова. Втрата державності загальмувала, але не перервала процес її розвитку. Її престиж залишався високим. В умовах втрати державної незалежності  українська мова відігравала значну роль: залишалася поряд з православною релігією духовною опорою нації.

Усна народна творчість

У ХV ст. зароджується епічна поезія українського народу — історичні пісні та думи. Виконували їх народні співці — кобзарі.

Освіта та писемність

У школах, що існували при монастирях, церквах, благодійних установах та маєтках приватних осіб навчалися діти не лише феодалів і багатих міщан, але і селян та ремісників. Шкільна наука зводилася до навчання абетці і початкових правил арифметики.

Серед учнів Краківського (1364) і Празького (1365) університетів було багато українців.

Юрій Котермак із Дрогобича (Юрій Дрогобич) — доктор філософії Болоньського університету, його ректор. Перша відома друкована праця українського автора — його „Прогностик” (про розташування небесних тіл).

Література та літописання

Київський Псалтир (1397), Києво-Печерський патерик (ХV ст.)

Відновлення літописання в монастирях: Печерському, Миколаївському і Михайлівському в Києві, Онуфрієвському у Львові, Дубнівському та ін. „Короткий Київський літопис” і так звані „литовські”, або „західноукраїнські літописи”.

1491 р. — вихід у Кракові перших друкованих богослужебних книг церковнослов’янською з українською післямовою до них (ініціатор — православна громада м. Перемишля, друк здійснив німець Швайпольт Фіоль).

Архітектура і містобудування

Збереження за архітектурою середньовічного характеру. Більшість пам’яток — муровані оборонні споруди: Мукачівський, Олеський і Острозький замки, замки у Бучачі й Теребовлі, фортеця у м. Білгороді-Дністровському.

У ХІV—ХV ст. починає застосовуватися регулярне планування міст.

Живопис і художні ремесла

Відновлюються старі і народжуються нові художні центри. Українські митці виконали ряд монументальних розписів у Кракові, Люблені, Вислиці, Сандомирі. Замкова капела в Люблені (група художників на чолі з майстром Андрієм (волинянин)).

Ікона „Юрій Змієборець” із с. Станилів

Різьба по каменю й дереву, золотникарство-ювелірство. Любартівський дзвін (ливарництво). Церква Святого Юра у Львові (1341).

Побут

Збереження традицій Київської Русі.

Православна церква

З кінця ХІІІ ст. митрополити перебралися у Володимир-на-Клязмі, а згодом у Москву (1325), але самі митрополити далі титулувалися «Київський і всієї Русі». Це поставило Галицько-Волинське князівство перед необхідністю створити свою митрополію (1303 р. — Галицька), ліквідовану наприкінці ХІV ст.

Боротьба ВКЛ і Московського князівства призвела до розколу Київської митрополії. 1448 р. собор у Москві обрав митрополита, не питаючись Константинополя, наступник якого назвав себе не «Київський», а «Московський і всієї Русі». Православна церква на Україні залишилася під управлінням Константинопольського патріарха. Утворилися дві митрополії: Московська і Київсько-Литовська.

Падіння Візантійської імперії (1453), що привело до падіння ролі і значення константинопольського патріарха, наслідки Кревської унії важко вплинули на православ’я. Католицька церква вперто просувається на схід: на Україні створюються католицькі єпископства. Католицька церква спиралась на підтримку держави, православне ж духовенство піддавалося утискам. Національне гноблення посилились релігійним.