КУЛЬТУРА КИЇВСЬКОЇ РУСІ

Писемність та освіта

Існували дві слов’янські абетки — глаголиця і кирилиця, (остання набуває більшого поширення завдяки своїй простоті і прямому зв’язку із грецькою абеткою — 24 букви грецькі, 19 слов’янських для точної передачі фонетичних особливостей слов’янської мови).

Навчання велося в початкових школах при великих монастирях або приватним способом. Першу державну школу було відкрито за Володимира Великого, а за часів Ярослава Мудрого вони набувають широкого розповсюдження. Першу школу для дівчат заснувала сестра Мономаха Янка. Отож, писемність поширюється серед усіх верств населення (писали господарські договори, особисті щоденники, любовні листи та т.п.).

Матеріал для письма — береста та пергамент.

Природні та математичні знання

Наукові знання мали безпосередньо практичну спрямованість.

Будуючи свої споруди, давньоруські зодчі користувалися точними розрахунками. На русі існували міри довжини (сажені, що поділялися на 4 «ліктя») Зодчим було відомо число π. Із допомогою таких продуманих мір архітектори могли створювати будівлі із точно розрахованими пропорціями.

В Печерському монастирі працював відомий лікар Агапіт. Добродія-Зоя, дочка Мстислава Великого, — авторка трактату з «лікарських хитрощів», написаного по-грецьки — «Мазі».

Бібліотеки

Першу створив при Софійському соборі в Києві Ярослав Мудрий (1037). Інші великі бібліотеки існували при монастиря і церквах, де книги не тільки переписувалися, але й перекладалися з іноземних мов.

Усна народна творчість — епічні поеми й билини (улюблені герої — богатирі-вітязі), які часто виконувалися під музичний акомпанемент гуслярами, казки і приказки і т.п.

Література

Духовна: житія святих (пам’ятка давньоукраїнської літератури ХІ–XVII ст., де зібрані життя святих цього монастиря — «Києво-Печерський патерик»), Євангелія і т.п.

Історична: літописи: найбільш відома — «Повість минулих літ», написана монахом Києво-Печерського монастиря Нестором на початку ХІІ ст. У період феодальної роздробленості виникає також літописання у Чернігові, Переяславі, Володимирі та ін. У ХІІ ст. створюється величний Київський літопис.

Світська: «Слово про похід Ігоря» — вершина всієї давньоруської літератури.

Енциклопедична: перша руська енциклопедія — «Ізборник Святослава».

Повчання: «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона, «Повчання Володимира Мономаха дітям»

Найдавніша книга, яка зберігалася з часів Київської Русі — «Остромирове Євангеліє» (середина ХІІ ст.).

Розвиток музичної творчості. Скоморохи, музичні інструменти.

Скоморохи на святах і торгах були танцюристами, співаками, фокусниками, акторами, що водили ведмедів, грали на гуслях, трубах, флейтах, дудках та т.п. Багато з них постійно жили на князівських і боярських подвір’ях.

Архітектура й образотворче мистецтво

Основний матеріал — дерево, з каменю будували княжі палати та церкви. Найвідоміші кам’яні спороди південної Русі: Десятинна церва (989—996), Спаський собор у Чернігові (1036), Софійський собор у Києві (1037), Золоті ворота у Києві, Успенський храм Печерського монастиря (кінець ХІ ст.).

За основу культових споруд був узятий хрестово-банєвий тип храму, основною рисою яких є те, що внутрішній простір мав форму хреста, а над середньою частиною здіймався головний купол на барабані, що спирався на чотири колони.

Фортифікаційні споруди: вали, кріпосні мури, вежі, та т.п. Замок-резиденція Володимира Мономаха у Любечі.

Всередині храми прикрашалися мозаїками (177 кольорів та відтінків) і фресками (найвідоміша фреска — Богоматір-Оранта в Софії Київській). Святково прикрашалися книги, зміст ілюструвався мініатюрами. Іконопис (найвідоміша ікона того часу — Вишгородської Божої Матері (сьогодні — Володимирської)). Перший достеменно відомий художник — Оліпій, монах Києво-Печерського монастиря.

Прикладне мистецтво і ювелірна справа

Ювелірні вироби: більшість виробів виготовляли в техніці філіграні, оздоблювали сканню, зерню, перегородчастою емаллю, черню. Чеканка. Різьба по кістці, каменю (зовнішні прикраси храмів, палаців і т.п.), дереву (шкатулки, ґудзики, ложки, шахово-шашечні фігури і т.п.), ливарництво (дзвони, підсвічники, хрести і т.п.).

Київська Русь зайняла гідне місце в скарбниці світової культури, увібравши у себе культуру давніх слов’янських племен і Візантії, спадкоємниці стародавньої Греці.

Особливості розвитку культури Галицько-Волинського князівства

Монголо-татарська навала спричинила великих руйнувань, що не могло не вплинути на розвиток культури Русі, спадкоємницею якої стало Галицько-Волинська держава, увібравши в себе найкращі її риси.

Продовженням літописної традиції Русі став «Галицько-Волинський літопис» (починається посмертною характеристикою Романові й до 1292 р.). який є спробою власної прагматичної історії й характеризується поетичним колоритом, виразністю, майстерністю описів, чіткістю характеристик дієвих осіб, незрівнянною стилістичною формою.

Образотворче мистецтво Галицько-Волинської держави на тлі елліністичних та візантійських традицій елементи західноєвропейських романських впливів й досягає своєї довершеності у «галицькій архітектурній формі». Так, синтетичним (візантійсько-романським) були споруди й різьба старого Перемишля, Холму, Галича, Львова (церква Миколи). Те ж саме можна сказати про пам’ятники мініатюри, побутового і декоративного мистецтва.

Великого значення набуваю меценатська діяльність Володимира Васильковича (племінник Данилів), якого літопис називає «книжником, на Русі не баченим». Володимир не тільки відшкодував великі кошти на розвиток культури, але й сам переписував книги.

Фреска — картина, намальована на сирій штукатурці.

Мозаїка — картина, виконана за допомогою кольорового скла (смальта) та каменців.

Береста — матеріал для письма, що виготовляється із кори берези.

Пергамент — матеріал для письма, що виготовляється зі шкіри молодих телят.

Скань — скручування тонкої золотої чи срібної дроту.

Зернь — впаювання маленьких кульок.

Перегородчата емаль — напайка тонкого дроту (перегородки) і заповнення проміжків емалевим порошком з подальшою термічною обробкою й шліфуванням.

Чернь — вороніння металу.

Скоморохи — мандрівні актори.

Книжкова мініатюра —