МОНГОЛЬСЬКА НАВАЛА НА УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ

1206 р. у Центральній Азії (територія від Байкалу на півночі до південних степів пустелі Гобі на півдні; історичний центр — оз. Буір-Нур) утворилась монгольська держава (хани, найоні (знатні слуги), нукери (дружина, воїни), карачу (общинники-скотарі)) на чолі зі ханом Темучином (Чингізханом, тобто великим ханом), який розпочинає завойовницькі походи.

Причини войовничості та воєнних успіхів монголо-татар:

—          Економіка монголо-татар розвивалася у формі кочового скотарства, постійно потребуючи в нових землях і пасовиськах.

—          Внутрішньополітична: монголо-татари в ХІІІ ст. знаходилися на стадії кочового ранньофеодальної державності, якій відповідає войовнича агресивність, яку відрізняє чудова військова організація й жорстока дисципліна (за втечу одного воїна страчували десяток, при відступі десятка — сотню).

—          Зовнішньополітична: об'єктом агресії були, у першу чергу, землеробські народи, які перебували на стадії феодальної роздробленості, якій відповідає більш низький рівень обороноздатності.

Етапи навали монголо-татар.

І етап: Битва на Калці (1223 р.) — після завоювання Середньої Азії Чингізхан послав 25 тис. Загін на чолі з Джебе й Субудеєм в далекий розвідувальний похід; перейшовши Кавказькі гори моно голо-татари вторглися у Причорноморські степи, де й відбулася перша битва з руськими дружинами на р. Калці 31 травня 1223 р. Через неузгодженість дій і особисте суперництво між князями величезне русько-половецьке військо («небачена рать») зазнало нищівної поразки: загинуло 6 князів та 9/10 руських воїнів. Після перемоги монголо-татари вдерлися в південні землі Переяславського князівства, та за невідомими причинами відступили.

ІІ етап: Батиєва навала (1236–1242) — завоювання армією Батия Волзької Болгарії (1236 р.).

ð        Розгром Північно-Східної Русі: Рязанського і Володимиро-Суздальського князівств (зима 1237–1238 рр.); відступ у 1238 р. в половецькі степи для відновлення сил.

ð        Здобуття Переяслава та Чернігова (1239 р.).

ð        Великий Західний похід (1240–1242 рр.): здобуття Києва (74-денна оборона, воєвода Дмитро, Десятинна церква, 1240 р.); розорення Галицько-Волинського князівства; похід 10 тис. Війська Батия в Західну Європу (1241–1242 рр.), яке дійшло до Адріатичного моря й повернулося назад (пограбовані землі Польщі, Угорщини, Чехії, Словаків, Молдавії, Сербії, Хорватії, Боснії, Болгарії) у Великий Степ і заснували там власну державу — Золоту Орду (столиця — Сарай-Бату в низов’ях Волги).

Причини поразки руських князівств:

1.         Руські князівства, що знаходилися на стадії феодальної роздробленості, так і не змогли об'єднатися, захищаючись поодинці — поодинці зазнавали поразки.

2.         На відміну від руських князівств, які оборонялися малими силами по широкому фронті, монголо-татари концентрували свій удар, створюючи переваги сил у десятки й сотні разів більшу.

3.         У монголо-татар був великий досвід взяття штурмом міст і фортець, набутий у Китаї, Середній Азії, Закавказзі (використання стінобитних машин, камнеметів, пороху, судина з горючою речовиною і т.п.), а тому дерев’яні руські фортеці не являли для них серйозної перепони.

Значення героїчної боротьби населення Русі:       4-х річний опір Русі послабив сили монголо-татар, врятувавши від нової навали землі Західної Європи.

Золотоординське ярмо

○         політична залежність:

—          інститут баскацтва;

—          система «садіння» на князівство (поїздки князів за ярликом до Золотої Орди);

—          постійні перерозподіли кордонів князівств;

○         економічна залежність:

—          подарунки князів, які суперничали за права під час поїздок до Золотої Орди;

—          щорічна данина;

—          чисельні набіги й походи, які супроводжувалися грабунками й уведенням у полон.

Наслідки монголо-татарської навали.

баскаки — збирачі данини на Русі, які мали необмежені повноваження;

тумен (руська «тьма») — десятитисячний загін в монгольському війську;

ярлик — грамота, яка давала право на княжіння.