ВИКЛАДЕННЯ ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ

Специфіка розвитку сільськогосподарсько

го сектору національної економіки України

зумовлена особливостями його становлення.

Теоретично на сьогоднішній день створена за

конодавча база для функціонування сільсько

господарських підприємств, а також для фор

мування нормального рівня їх фінансового за

б е з п е ч е н н я .   О д н а к   ф о р м у в а н н я   " н о в о г о "

сільськогосподарського виробника відбуваєть

ся на спадщині колишнього СРСР. Фактично на

сьогоднішній день відсутня альтернатива ко

лишнім колгоспам, фермерство розвивається

вкрай повільно через недостачу фінансових

ресурсів та високий рівень податкового наван

таження. Всі ці фактори зумовили низьку при

бутковість сільського господарства, що, у свою

чергу, звужує можливості сільськогосподарсь

ких виробників здійснювати інвестиції в основ

ний капітал та розширювати масштаби вироб

ництва. Окрім того, рівень середньомісячної

заробітної плати у сільському господарстві

практично удвічі нижчий, ніж у промисловості,

у 1,8 разів нижчий, ніж у будівництві [3, 8].

Динаміка основних показників розвитку

сільського господарства у Донецькій області

відображена у табл. 1.

З даних, представлених у таблиці 1, можна

зробити висновки про те, що протягом ряду років сільське господарство є збитковим, сек

тор малого підприємництва у цій сфері знахо

диться практично на межі виживання. Вартість

основних засобів зростає вкрай повільно, що

обмежує можливості кредитування сільського

господарства під заставу. Обсяги інвестицій в

основний капітал зростають низькими темпа

ми. Середньомісячна заробітна плата є найниж

чою з усіх галузей Донецької області, середньо

облікова чисельність зайнятих у сільському

господарстві знижується щороку. Таким чи

ном, протягом останніх восьми років продов

жується занепад сільського господарства, го

ловною причиною якого, безперечно, є недо

статність фінансових коштів.

Щодо фінансового забезпечення сільсько

го господарства коштами державної фінансо

вої підтримки, то, як зауважує І. Хлівна, спос

терігаються наступні особливості:

— при виділенні коштів державної фінан

сової підтримки для аграрного сектору не

відбувається поділ сільськогосподарських ви

робників залежно від їх розмірів та організа

ційноправової форми діяльності, внаслідок

чого не передбачаються відмінності у формах

державної фінансової підтримки великих ко

лективних господарств та виробниківфер

мерів;

— запроваджені нові форми державної

фінансової підтримки , що реалізуються через

такі бюджетні програми, як: "Фінансова під

тримка фермерських господарств, в т. ч. через

механізм мікрокредитування" та "Фінансова

підтримка підприємств агропромислового ком

плексу через механізм здешевлення кредитів

комерційних банків (часткова компенсація ста

вок за кредитами комерц

ійних банків)".  При цьому

фактич н е   д о в е д е н н я

коштів державної фінан

сової підтримки до фер

мерів реалізується через

Укра їнс ький держа вний

фонд підтримки селянсь

ких (фермерських) госпо

дарств, але при порушен

н я х   в с т а н о в л е н и х   н о р м

розподілу фінансування,

н е з а б е з п е ч е н н і  фо н д о м

своєчасного та в повному

обсязі повернення коштів

фінансової підтримки, не

відпрацьованістю системи

контролю за цільовим ви

користанням бюджетних

коштів;

— спостерігається обмеженість можливо

стей щодо раціонального та у повній мірі вико

р и с т а н н я   к о ш т і в   д е р ж а в н о ї   ф і н а н с о в о ї

підтримки фермерськими господарствами;

— необгрунтованість виділення (іноді бага

т о к р а т н е )   д е ржа в н о ї   ц і л ь о в о ї  фі н а н с о в о ї

п і д т р и м к и   о б м е ж е н і й   к і л ь к о с т і   ф е р м е р і в

[Хлівна, с. 8—9].

Вс і   з а зна ч ені  недоліки  зумовлюют ь  не

обхідність розвитку системи непрямої держав

ної підтримки сільського господарства в Ук

раїні та Донецькій області зокрема. Для того

щоб визначити, застосування яких важелів не

прямої державної підтримки буде найбільш

ефективним, проаналізуємо, які основні показ

ники розвитку сільського господарства є чут

ливими до зміни динаміки податкового наван

таження. Інформація про величину податково

го навантаження та динамку надходжень двох

головних бюджетоутворюючих податків (ПДВ

і податку на прибуток) відображено у табл. 2.

Для оцінки впливу податкового наванта

ження та окремих податків на основні показ

ники результатів розвитку сільського госпо

дарства нами були побудовані кореляційно

регресійні залежності (рис. 1, 2).

Із графіків, зображених на рис. 1, видно, що

найбільший вплив податкове навантаження чи

нить на фінансові результати сільськогоспо

дарського виробництва (лінійна залежність) та

на динаміку вартості основних засобів (поліно

міальна залежність другого ступеня). Наймен

ше залежить від податкового навантаження об

сяг валової продукції сільського господарства.

Коефіцієнти побудованих аналітичних моделей

свідчать, що при збільшенні податкового навантаження на 1% фінансовий результат діяль

ності сільськогосподарських підприємств змен

шується на 1,3167 млн грн., а вартість основних

засобів — на 768,67млн грн. (тобто процес онов

лення основних засобів не відбувається).

Із рисунку видно, що залежності аналізо

ваних показників від обсягів сплаченого ПДВ

аналогічні і для податкового навантаження.

Такий же результат ми отримали, оцінивши

вплив податку на прибуток на аналізовані по

казники.

Далі нами було здійснено оцінку впливу

податкового навантаження та основних бю

джетоутворюючих податків на динаміку об

сягів інвестицій в основний капітал у сільсько

му господарстві (табл. 3).

Таким чином, розрахунки засвідчують ви

соку залежність показників результативності

розвитку сільського господарства від динамі

ки податкового навантаження та основних

бюджетоутворюючих податків. Це означає, що

регуляторний потенціал, закладений у подат

ках, для підтримки розвитку сільського госпо

дарства на сьогоднішній день в Україні не ви

користовується. Результати розвитку сільсько

го господарства виявилися однаково чутливи

ми і до динаміки податку на

п р и б у т о к ,   і   д о   д и н а м і к и

ПДВ. Тому застосування ре

гулюючих важелів має відбу

в а т и с я   о д н о ч а с н о   п о   ц и х

двох податках.

Для обгрунтування на

прямів застосування подат

к о в и х   в аже л і в   п і д т р и м к и

сільського господарства не

обхідно з'ясувати, які галузі

сільського господарства більше реагують на

зміну податкового навантаження. Нами було

проаналізовано вплив податкового наванта

ження на рентабельність сільського господар

ства у цілому, та рентабельність рослинництва

і тваринництва зокрема (табл. 4).

Результати розрахунків, представлені у

т а б л и ц і   4 ,   с в і д ч а т ь ,  що   н а й б і л ьши й   в п л и в

рівень податкового навантаження чинить на

рівень рентабельності продукції рослинницт

ва. Параметри аналітичної моделі показують,

що при збільшенні рівня податкового наван

таження на 1% рівень рентабельності про

дукції рослинництва зменшиться на 1,97%.

Значення R2=0,9288 означає, що на 92,88%

рівень рентабельності рослинництва залежить

від рівня податкового навантаження.