Книги

• Разное
• Экономика
• Право
• История
• Шпоры

реклама

3. СТАН СПРАВ В УКРАЇНІ ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ ПЕРЕДОВОГО ДОСВІДУ СТВОРЕННЯ ЕФЕКТИВНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ ПІДПРИЄМСТВА

Створення ефективної ІТ-інфраструктури можливе за умови дотримання певних принципів і стандартів, які враховують передовий світовий досвід.

Стандартизації підлягають усі процеси на кожному етапі життєвого циклу ІТ-інфраструктури, починаючи з ідеї її створення або удосконалення і закінчуючи її ліквідацією. Отже необхідно розглядати всю існуючу сукупність стандартів ІТ-інфраструктури як методологічний фундамент створення ефективної ІТ-інфраструктури підприємства.

В Україні проводиться значна робота щодо розробки необхідної нормативної методичної бази ІТ-інфраструктури, зокрема ще в 1993 р. був затверджений ДСТУ 1.0-93 "Державна система стандартизації України. Основні положення". В 2001 р. перезатверджено багато стандартів ISO редакції 2000 р., зокрема 9000, 9001, 9004. Існує і застосовується офіційна методика атестації виробництва УкрСЕПРО.

В Україні державною стандартизацією займається Держстандарт України. В державних і наукових організаціях України працюють більше 100 технічних комітетів, які займаються розробкою стандартів у всіх областях господарства. В області електроніки, інформаційних технологій і телекомунікацій 11 технічних комітетів підготували біля трьохсот стандартів. Стандартами інформаційних технологій займається Інститут кібернетики НАНУ ім. В. М. Глушкова, вимірюваннями і управлінням у промислових процесах - Київське НВО САУ.

Для стандартизації інформаційних технологій в кінці 1992-го – початку 1993 р. створений Технічний комітет із стандартизації "Інформаційні технології" (ТК-20) на базі Інституту Кібернетики ім. В.М.Глушкова. На сьогодні базова організація комітету – Міжнародний науково-навчальний центр ЮНЕСКО інформаційних технологій і систем. У роботі комітету беруть участь провідні українські фахівці в області стандартизації інформаційних технологій. Сфера діяльності комітету співпадає з сферою діяльності технічного комітету JTC1, створеного сумісно Міжнародною Організацією по Стандартизації ISO і Міжнародною Електротехнічною Комісією IEC. Тому комітет N20 "Інформаційні технології" розробляє стандарти, відповідні стандартам ISO/IEC.

У складі цього комітету функціонує підкомітет по стандартизації інженерії програмних систем (ПК-7). Він створений на базі Інституту програмних систем НАН України (ІПС). Підкомітет функціонує більше 10 років. До його роботи підключені провідні софтверні організації України такі, як Міжгалузевий центр якості „Приріст”, Український Науковий Центр Софтвер-Рейтинг та інші. Підкомітет тісно співпрацює з міжнародною організацією стандартизації (ISO), є його активним членом. Усі ISO стандарти, що розробляються, надсилаються підкомітету для розгляду й узгодження.

Підкомітетом розроблено 45 державних і міждержавних стандартів. Всі ці стандарти можна умовно розділити на чотири групи.

Перша група - це термінологічні стандарти. Вона складається з 15 стандартів. Цими стандартами закладена основа стандартизованої термінологічної системи в області програмної інженерії. Ця термінологічна система гармонізована з аналогічною міжнародною термінологічною системою ISO.

Друга група - це стандарти за якістю. До цієї групи входить 27 стандартів. В цю групу, зокрема, входять 9 стандартів із оцінки процесів програмування, якості пакетів програм, вибору CASE-засобів.

Третя група - це стандарти фундаментального характеру. До цієї групи відноситься стандарт по життєвому циклу програмних засобів (ДСТУ 3918-1999), стандарт по супроводу програмного забезпечення (ДСТУ ISO 9000-3-98), стандарт по моделях представлення даних.

Четверта група об'єднує стандарти, що не входять до складу трьох перерахованих груп.

Всі державні стандарти гармонізовано з відповідними міжнародними стандартами ISO.

Найзначнішим із стандартів є ДСТУ 3918-1999 "Процеси життєвого циклу програмного забезпечення". Він відповідає базовому Software Engineering-стандарту ISO/IEC 12207 і детально розглядає процеси виробництва ПЗ, починаючи від замовлення програмного забезпечення і закінчуючи навчанням користувачів. Важливим є також ДСТУ ISO 9000-3-98 "Керівні вказівки по вживанню ДСТУ ISO 9001 при розробці, поставці і супроводі програмного забезпечення". Цей стандарт є основою для упровадження серії ISO 9000 в організаціях розробниках ПЗ. На жаль, в даний час ДСТУ 3918-1999 і ДСТУ ISO 9000-3-98, рівно як і відповідні стандарти ISO, не дуже злагоджені один з одним. Підкомітет ISO JTC1/SC7, сферою діяльності якого є Software Engineering, працює зараз над гармонізацією цих стандартів.

Процес розробки українських стандартів - це не простий переклад. Для стандартів дуже важлива чіткість термінології і однозначність всіх фраз. Сама побудова англомовних текстів така, що потрібні значні зусилля для їх перетворення в текст українських стандартів. Окрім цього, стандарти адаптуються під наше законодавство, в них додаються необхідні частини - Мета, Область Використовування і т.д.

Згідно статті 12 закону України "Про стандартизацію" від 17 травня 2001 року, стандарти застосовуються на добровільних засадах. Вживання стандартів є обов'язковим, коли це передбачено нормативно-правовими актами або конкретним договором. У нас поки мало хто про це знає, тому в договорах часто відсутні пункти про відповідність стандартам. Адже загальноприйнятою міжнародною практикою в складанні контрактів є включення в них посилань на відповідні стандарти.

Практичне значення стандартів полягає в наступному.

По-перше, очевидно, вони можуть допомогти у впорядковуванні технологічних процесів. Зокрема, міжнародні стандарти відображають досвід у впорядковуванні цих процесів на Заході.

По-друге, стандарти застосовуються для сертифікацій. У наш час наявність сертифікату - важливий компонент іміджу компанії, а іноді і необхідна умова для отримання конкретних замовлень і інвестицій. В Україні вже є декілька компаній, що мають міжнародні сертифікати по організації розробки ПЗ (зокрема ISO 9001:2000).

Важливою подією в області інформаційних технологій стало отримання підрозділом „КМ Софт” компанії „Квазар-Мікро” сертифіката стандарту якості SEI CMMI Level 4. CMMI (Capability Maturity Model Integration) – новітній міжнародний галузевий стандарт, що визначає якість процесів розробки і супроводу програмного забезпечення. Модель CMMI, створена в американському інституті SEI (Software Engineering Institute), характеризує ступінь зрілості виробничих процесів у компанії та оцінює потенціал проектувальників ПЗ. На сьогодні у світі є тільки біля 100 фірм, які мають 4 і 5 рівень, тому сертифікація центру розробки „Квазар-Мікро” першого в Україні можна розглядати як досягнення і успіх вітчизняної ІТ-індустрії і крок до поліпшення іміджу України на ринку ПЗ.

Крім того, компанія „Софтпром”, яка має статус Red Hat Training Partner, розпочала проведення семінарів для підготовки і сертифікації фахівців по програмах RHCT/ RHCE (Red Hat Certified Technician/ Red Hat Certified Engineer).

Сертифікат ISO автоматично забезпечує компанії довіру з боку іноземних клієнтів. Визнання або невизнання значущості сертифікату цілком і повністю залежить від репутації конкретного органу сертифікації в очах клієнтів компанії. Слід зазначити, що якщо стандарти ISO є міжнародними, то сертифікація по них здійснюється в рамках національних систем стандартизації (ДСТУ). При цьому українська компанія, не зобов'язана вибирати саме український орган сертифікації. Вибір органу і акредитаційної системи залежить від цілей сертифікації. Якщо сертифікацію проходить експортер, то розумно вибрати орган, сертифікати якого признаються в країнах, де розташовані споживачі. Якщо ж сертифікат ISO необхідний для роботи на внутрішньому ринку, то цілком достатньо звернутися в один з українських органів сертифікації.

На жаль, в Україні часто упровадження стандартів підміняється отриманням сертифікатів, що ні до чого не зобов'язує. Сертифікація виробничих процесів - не самоціль. Істинне значення стандартів полягає в стабілізації якості продукції, що випускається.

Треба відзначити, що інтенсивна робота щодо інформатизації різних видів діяльності в Україні призвела до активізації обміну власним передовим досвідом між усіма зацікавленими суб'єктами, оскільки особливості стану економіки, успадкованого стану комп'ютеризації підприємств і організацій, упровадження нових інформаційних і комунікаційних технологій, входження в Інтернет-простір вимагають пильної уваги до питань інформаційної, технічної, програмної сумісності, а отже до питань стандартизації процесів обробки, зберігання та обміну інформацією. Саме для вирішення цих і багатьох інших проблем у 2004 р. було створено Співтовариство ІТ-директорів України, до якого входять 218 ІТ-директорів і ІТ-спеціалістів найбільших українських підприємств. Консалтинговим партнером Співтовариства є компанія "Супремум", інформаційним партнером - тижневик "Компьютерное обозрение", стратегічним партнером - компанія "Софтлайн". Друкарський орган співтовариства - журнал "ИT-менеджер". На зустрічах обговорювались наступні питання:

Порядок вибору й упровадження корпоративної інформаційної системи.

Розрахунок економічної ефективності її упровадження.

Взаємодія ІТ-підрозділу з бізнес-підрозділами.

Організаційна структура ІТ-підрозділу.

Варіанти оптимальної організаційної структури ІТ-підрозділу для різних видів бізнесу.

Стандарти в інформаційних системах.

Робота над адаптацією кращих міжнародних технологічних концепцій, що знайшли віддзеркалення в стандартах в області програмної інженерії, продовжується. Безумовно, потрібно користуватися міжнародними стандартами, але є певні моменти, коли необхідно розробляти свої, українські. Не всі аспекти стандартизації при створенні та використанні ІС в Україні охоплюються міжнародними стандартами.

Разом з тим, є сфери (наприклад, пов'язані з державною безпекою), які не можуть регулюватися міжнародними нормативними документами. Тут повинні існувати українські стандарти.

Є питання, пов'язані з досяжною в даний час технологією виробництва, які можуть обмежувати область дії міжнародних стандартів або їх окремих положень.

Є, нарешті, особливості видів продукції галузей або підприємств – для цих випадків як у міжнародній, так і в українській практиці передбачено створення галузевих стандартів, стандартів підприємств або інших керівних нормативних документів.

Важливий принцип: випуск вітчизняних нормативних документів потрібен у тих випадках, коли це викликано гострою необхідністю, коли без цього не можна обійтися. В більшості ж випадків розумніше слідувати міжнародним стандартам, вводити їх в дію на рівні державних або галузевих документів.