Книги

• Разное
• Экономика
• Право
• История
• Шпоры

реклама

1. Організаційні підходи до створення ІС

Сценарії створення систем, що найчастіше зустрічаються, наступні:

Самоплин;

Готова система;

Системний підхід;

Жити за коштами;

Проект століття;

Техніка понад усе.

Самоплин

Вище керівництво затримує прийняття плану створення комп’ютерної системи або у зв’язку з недооцінкою її ролі, або у зв’язку з недостатньою компетентністю у цьому питанні.

Однак життя вимагає комп'ютеризації інформаційних процесів і знаходиться один або декілька осіб, які цю вимогу виконують у відповідності з рівнем своєї кваліфікації. Якщо результат більш менш позитивний - доповідають керівництву і отримують дозвіл на подальшу розробку.

Система починає зростати від комп’ютеризації окремих операцій до комп'ютеризації процесів і комплексів. В залежності від рівня кваліфікації групи розвиток може йти досить успішно. Однак, через деякий час стає очевидним, що цей підхід “консервує” традиційну технологію, з’являється багато окремих програм “латок” на них.

Спроби реалізувати мережеві технології у режимі “клієнт-сервер” можуть не вдатися. Зростає незадоволення користувачів і розробників. Проте система живе і діє. Змінити ситуацію важко оскільки є небезпека пошуків, хто винен. Перебіг подій може бути перерваний зі зміною керівництва та прийняття рішень про розробку систем за всіма правилами. Однак діюча система живе і вимагає підтримки, і відповідних зусиль та коштів. Тому новий проект може бути дискредитованим.

Готова система

Керівництво організації віддає перевагу впровадженню готових програмних комплексів. Якщо при цьому ігнорується системність і може проводитися розробка власної концепції розвитку всієї організації, ІТ включно, то може вийти попередній варіант, але гірший, оскільки адаптувати і розвивати “чужу” систему буде ще важче або дорожче. Особливо це характерно для імпортних прикладних програмних систем.

У цьому випадку можливо також придбання системи разом з частиною розробників, яких “переманюють” в організацію, якщо вона є досить привабливою.

Системний підхід

Спочатку розробляється концепція розвитку організації, а потім під неї вибирається технологічна платформа. Складність полягає в тому, що існують зворотні зв’язки між правилами роботи та ІТ. Не можна створити ІТ під правила роботи системи, що діяли до її впровадження. Оскільки неможливо отримати якісну новизну. З іншого боку, важко примусити персонал працювати за новими правилами. Вихід: Концепція повинна містити не тільки шляхи комп'ютерної реалізації рутинних процедур, а і опис якісно нових моментів в роботі персоналу і всієї організації, тобто необхідно BPR.

Жити за коштами

Системний підхід не завжди можна повністю реалізувати у зв’язку з обмеженням у коштах. У цьому випадку в концепції передбачається декілька стадій розвитку, плануючи зміну платформи при переході від однієї з них до іншої. Мистецтво полягає в тому, щоб вибрати ефективну траєкторію розвитку (суть кожної стадії і перехід від однієї до іншої), маючи при цьому на увазі, що технології будуть також розвиватися і видозмінюватися.

Проект століття

Метою є як реклама, так і залучення урядових інвестицій, а також створення певного іміджу для організації. До створення проекту залучають високопоставлених осіб з уряду. Цей проект отримує відображення в засобах масової інформації. Але не завжди він має продовження, оскільки несе особистісний відтінок. Створений ореол починає засліплювати самих розробників. Вони можуть припустити, що технологічні недоробки компенсуються їх авторитетом, тобто зростає “колос на глиняних ногах”, але можуть бути і вдалі проекти століття.

Техніка понад усе

Акцент на технічному оснащенні. Оскільки вважається, що ступінь розробки та ефективність систем визначається ступінню комп'ютеризації, перш за все кількість ЕОМ, що використовується в системі. Цей варіант враховує і те, що критичним для розвинутих систем є не тільки комп’ютери, а й прикладні програми. Тому у багатьох випадках організації починають власну розробку.

Існують і інші варіанти розвитку ІС, яким притаманні риси варіантів розглянутих вище. В кожному конкретному випадку при виборі варіанту створення або розвитку ІС необхідно враховувати велику кількість як технологічних та і не технологічних чинників.

Серед нетехнологічних чинників найбільшу вагу мають:

обмеження по ресурсах, виділених на створення системи;

історія розробки системи, кількість і вартість вже створених і програмних засобів, що використовуються;

середній рівень кваліфікації персоналу, що використовує систему, і фахівців, що забезпечують її працездатність;

частота і глибина модернізації системи, здійснюваної в зв’язку зі змінами в предметній області;

стан дисципліни і організованості в організаційно-економічній системи, що впроваджує комп’ютерну систему.

Однією з ключових проблем систем управління на вітчизняних підприємствах є домінування функціонального управління. Для функціонально орієнтованих організацій характерним є:

функціональні структурні підрозділи безпосередньо не зацікавлені в загальних результатах, оскільки система оцінки їх діяльності традиційно відірвана від результативності роботи підприємства в цілому. І як наслідок - руйнівна конкуренція між ними. На практиці це переходить у постійні конфлікти між бухгалтерією, фінансовим та планово-економічним відділом, між відділом збуту та виробництвом між виробництвом та інженерними службами, між конструкторами та технологами

надто ускладнений обмін інформацією між різними підрозділами. А саме актуальна інформація є основою прийняття ефективного управлінського рішення.

співробітники функціональних підрозділів не зорієнтовані на цільові задачі підприємства.

Зважаючи на ці недоліки все більшого поширення набуває процесно-зорієнтований підхід до управління.

Таким чином на сучасному етапі розвитку національної економіки все більшого поширення набувають такі напрямки удосконалення систем управління:

перехід на процесно-орієнтоване управління

впровадження сучасних інформаційних технологій, в тому числі побудованих на основі автоматизованих систем, якими є системи класу MRP П/ERP.

Процес впровадження ERP- систем включає здебільшого наступні етапи:

Розробка стратегії автоматизації.

Аналіз діяльності підприємства.

Реорганізація діяльності.

Вибір системи.

Впровадження системи.

Експлуатація.