Книги

• Разное
• Экономика
• Право
• История
• Шпоры

реклама

2.3. Вибір програмних засобів

Слід зазначити, що швидкість розв’язання основних задач інформаційної системи залежить як від конструкції апаратури, так і від якості її програмного забезпечення, тобто операційної системи та різноманітного програмного забезпечення, яке використовується в процесі роботи. Тому вибору програмного забезпечення слід приділяти таку ж увагу, як і вибору апаратних засобів. Дивлячись на ставлення до програмного забезпечення на підприємствах та організаціях нашої країни – доцільний вибір програмних засобів та їх встановлення є досить актуальним питанням в наш час.

Існує думка, що вибір ПЗ повинен передувати вибору апаратних засобів. З тим, щоб вибрати такі технічні засоби, на яких могло б працювати необхідне ПЗ.

На думку інших фахівців цей ітеративний процес має виконуватись паралельно і узгоджено.

Рішення має бути прийнятим по таких класах ПЗ:

операційні системи;

засоби роботи з даними;

додатки і прикладні системи.

Операційні системи. Базові системи великих машин є “фірмовими”; хоча по зовнішніх інтерфейсах вони сумісні з іншими засобами, їх внутрішні властивості можуть істотно розрізнюватися і складають секрет фірми. Основа базових засобів - операційна система. Основною вимогою до операційних систем є передусім висока надійність і життєздатність. За цими якостями еталоном служить ОС MVS фірми IBM - базова для ЕОМ сімейства ESA/390. Першим принципом, закладеним в MVS при її створенні, є локалізація помилки в мінімальному елементі завдання і відкидання цього завдання. Другий принцип організації MVS - можливість відновлення стану після збоїв. Ця ОС може відтворити тисячі натиснень клавіш користувачем на етапі відновлення стану. Однак для її використання потрібні значні ресурси, тому в малопотужних системах її властивості реалізувати в повній мірі не вдається.

Базовою операційною системою середніх машин є ОС UNIX. Саме ця ОС є основною для серверів середнього рівня і починає розглядатися для серверів вищого рівня і суперсерверів масштабу підприємства. Останнім часом на цю роль активно претендує ОС Windows NT компанії Microsoft.

Крім стандартних варіантів ОС UNIX все голосніше заявляє про себе нова ОС Linux. Вона створюється спочатку безкоштовно, і коло її користувачів стрімко поширюється.

У якості ОС для ПК практично неподільно панує сімейство Microsoft Windows у декількох версіях.

Засоби роботи з даними. Ідеальної СУБД немає і бути не може: всі вони мають як сильні сторони, так і слабкі. Велика база даних створюється не на один рік, тому вибір СУБД серйозними замовниками здійснюється, як правило, внаслідок тестування різних варіантів з урахуванням характеру задач формування структур і обробки даних, вимог захищеності і т.п.

Однією з найважливіших характеристик СУБД є модель даних. Теоретично будь-яку інформацію можна представити у вигляді реляційної моделі. Ця модель має найбільш пророблену математичну основу і стандарти. Крім того, реляційна модель даних відрізняється великою гнучкістю відносно зміни структури даних. Це, безумовно, найбільш поширена зараз модель даних. З іншого боку, існує немало задач, які більш ефективно вирішуються засобами інших моделей. Зокрема,  автоматизація нових областей бізнесу вже поставила задачу підтримки об'єктно-орієнтованого підходу.

Microsoft SQL Server по рівню об'єктно-реляційної підтримки явно відстає від інших провідних реляційних баз даних. Computer Associates пропонує Jasmine, об'єктно-орієнтовану базу даних, покликану усунути суперечності між реляційними даними і об'єктно-орієнтованими додатками.                                            

Безперервно удосконалюючись, системи зберігання даних стають все більш ємкими, дешевими і надійними. Клієнти стають все більш вимогливими у відношенні як даних, так і технологій роботи з ними. Їм потрібні засоби для доступу до великих обсягів даних, а також можливість швидкого пошуку в надвеликих обсягах даних, що містять, наприклад, всі відомості про діяльність компанії за десятки років. Як наслідок, виникла технологія сховищ інформації (Data Warehouse), яка є самостійною областю ІТ. У її основі лежить ідея створення централізованої і всеосяжної корпоративної бази даних, головне призначення якої - інформаційне забезпечення систем підтримки прийняття рішень. За замислом автора ідеї створення сховищ даних У. Інмона, така база даних повинна відповідати наступним вимогам. По-перше, орієнтуватись на предметну область, а не на додатки, які будуть працювати з даними. По-друге, сховище повинно містити інтегровану інформацію, отриману на основі даних з множини джерел; необхідно провести перевірки на несуперечність, цілісність тощо. По-третє, база даних сховища повинна бути оптимізована передусім для операцій пошуку і читання: дані, пройшовши обробку і попавши одного разу в сховищі, залишаються там на довгі роки, причому зміни в даних не передбачаються. По-четверте, обладнання, призначене для зберігання даних, повинно мати високу надійність.

На основі концепції сховищ даних будується схема їх включення в корпоративну ІС. По одну сторону від сховищ даних залишаються джерела інформації, в якості яких звичайно виступають стандартні системи оперативної обробки транзакцій (On-Line Transaction Processing,  OLTP). По іншу - додатки-споживачі, передусім системи оперативної аналітичної обробки даних (On-Line Analytical Processing,  OLAP). Споживачами інформації є в основному OLAP-системи. Для оптимізації роботи як сховищ даних, так і OLAP-систем створюються так звані вітрини (або кіоски) даних (Data Marts) - проміжні бази даних, що містять вибірку зі сховища, що створюється спеціально для конкретних додатків. Повномірна робота в структурі сховища називається Data Mining (розробка даних - аналогічно з розробкою корисних копалин.

Як будь-яка технологія, сховища даних мають специфічні проблеми створення, експлуатації, оцінки ефективності, а також узгодження з різними задачами і вимогами. Проте доцільність їх застосування вже не береться під сумнів, всі власники великих і надвеликих обсягів інформації створюють такі технології в своїх ІС. Так, за оцінками фахівців, до 1999 р. обсяг даних, що зберігаються у глобальних мережах досяг 1000 петабайт (1 млн. Тбайт). Розмір багатьох великих сховищ даних вже вимірюється десятками терабайт і продовжує безперервно збільшуватися, за найближчі три роки середній розмір сховищ даних збільшиться в 36 раз.

Додатки і прикладні системи. Розробники і споживачі прикладних програм і комплексних додатків не завжди вільні в своїх рішеннях. По кожному класу засобів завжди існують ті або інші обмеження. Вони зумовлені ситуацією, що склалася і не в останню чергу - пропозиціями апаратних і програмних засобів на ринку.

Така ситуація вже протягом декількох років складається, наприклад, при створенні програмних засобів (ПЗ) з урахуванням властивостей нових процесорів.

Базові ПЗ спільно з прикладними утворюють найрізноманітніші системи - від унікальних глобальних систем до систем рівня підприємства.  Саме вони призначені для найширших кіл працівників, в обов'язки яких включені функції управління інформаційними ресурсами. У зв'язку з цим ІС, що представляє безпосередній інтерес для таких працівників - системи масштабу підприємства або корпоративні інформаційні системи (КІС).

Системи значною мірою визначають успіх або невдачу заходів щодо інформатизації. Вони можуть створюватися на фірмі силами своїх працівників, можуть замовлятися сторонньому виконавцеві і можуть купуватися як комплектна система; останні являють собою масштабні продукти, що дорого коштують і спираються на регулярний менеджмент. Їх ціна складає десятки і сотні тисяч доларів.

Загальна задача вибору полягає у виборі ПП з досить високими показниками якості при оптимальних витратах.

В першу чергу слід поставити питання для чого підприємству потрібні інформаційні технології, що вони можуть йому дати. Загалом коло задач, що в першу чергу слід автоматизувати можна визначити так:

Документообіг організації – основа функціонування будь-якого юридичного суб’єкта. Автоматизація документообігу дозволяє уникнути необхідності ведення паперових операцій, забезпечує повний контроль за виконанням розпоряджень, договорів, планів, тощо.

Автоматизація обліку кадрового складу. Це оперативна аналітична інформація про співробітників.

Автоматизація бухгалтерського обліку. Це цілий комплекс задач, що включає всі аспекти бухгалтерського обліку підприємства. Це такі задачі як касові операції, розрахунок з банком, облік робочого часу та заробітної плати, облік основних засобів, облік матеріальних цінностей.

Задачі, які є специфічними для кожного підприємства, що пов’язані з особливостями виробництва та видів діяльності конкретної організації. Необхідність автоматизації задач даного класу випливає з самого технологічного процесу підприємства. Тут необхідні особливо ретельні дослідження, оскільки їх результати можуть суттєво спростити технологічний цикл і дати максимальну вигоду від процесу інформатизації підприємства.

Для розв’язання задач другої та третьої групи слід шукати ПЗ серед вітчизняних розробок, як найбільш адаптованих до реалій нашої економіки.

Після того як коло задач, що потребують автоматизації, визначене слід приступити до вибору ПЗ, яке здатне найбільш ефективно вирішити наявні задачі організації. При здійсненні цього етапу можна використати такі стратегії:

Покупка та використання готового ПЗ. Якщо на ринку ПЗ існують пакети програм, що повністю задовольняють усім вимогам за прийняту ціну, то ця стратегія ідеально підходить для організації. Якщо ні, то слід вибрати іншу стратегію.

Замовлення ПЗ у фірм, що спеціалізуються на розробці ПЗ. При такому підході вартість ПЗ буде значно вищою, але замовник буде впевнений, що придбав саме те, що йому необхідно.

Розробка необхідного ПЗ власними силами. Утримувати штатних розробників ПЗ досить дорого, і може бути виправдано тільки при їх постійному завантаженні та при довгостроковій віддачі. Але в цьому випадку організація отримує повний контроль над ПЗ.

Змішаний підхід. Для різних задач можуть використовуватись будь-які комбінації перших трьох стратегій.

Процес вибору програмного забезпечення ускладнюється великою динамічністю комп’ютерної індустрії. Необхідно в першу чергу реагувати не стільки на новітність, скільки враховувати питання підтримки нової платформи операційною системою, пакетами прикладних програм та, головне, необхідність відповідності обчислювальних потужностей системи, що створюється та співвідношення продуктивність-вартість.

Оскільки процес вибору неможливо формалізувати, його успіх залежить від ерудиції, досвіду, кваліфікації та об’єктивності експертів. Але для вітчизняного покупця програмного забезпечення можна сформулювати невеличкий перелік порад, корисних при виборі програмних продуктів та їх виробників.

1. При купівлі готових систем ретельно вибирайте як саму систему, так і фірму-розробника.

2. Дуже важливим для успіху проекту є початковий етап робіт, коли формуються вимоги до системи. На цьому етапі слід провести порівняльний аналіз систем, представлених на ринку. Обов'язково слід  розглянути декілька варіантів і вибрати той, який найбільше підходить для ваших умов. Корисними при цьому будуть думки експертів, що спеціалізуються в даній сфері. Бажано, щоб таких експертів було декілька, тоді інформація для прийняття рішення буде повнішою. Дуже важливо правильно скласти договір (контракт) з фірмою-розробником на поставку системи. Пам'ятайте, що при прийомі готової продукції нечітко складений текст договору (контракту) або технічного завдання переросте в напружені відносини між вами і фірмою-розробником. В договорах більше звертайте увагу на перелік задач, що автоматизуються, на змістовний результат, який ви очікуєте від виконання робіт по автоматизації, а не на штрафних санкціях та гарантійних зобов'язаннях на роботу ПЗ (при справних технічних засобах програма і через рік буде працювати так само, як сьогодні), хоча про це забувати також не слід.

3. При виборі програмних продуктів не варто надавати вирішального значення операційній системі або інструментальним засобам розробки. Важливо тільки одне - вони повинні бути загальновживаними і перевіреними реальним життям. Знайте, що по великому рахунку все одно, на чому вони працюють - на DOS або Windows. Головне, щоб програмний продукт задовольняв вас за своїми споживчими якостями. Постарайтеся використовувати ліцензійне програмне забезпечення.

4. Якщо ви маєте справу з посередниками, спробуйте вийти безпосередньо на розробників. (При модифікації системи посередник вам не допоможе. “Зпихнувши” вам систему і отримавши свій процент, він взагалі може зникнути). Принаймні, заручіться підтримкою розробників на випадок виникнення конфліктних ситуацій між вами і посередниками.

5. Вибравши фірму-розробника, обов'язково поцікавтеся її попередніми проектами (як успішними, так і невдалими). Дізнайтеся координати і зв'яжіться з іншими клієнтами даної фірми, з вашими колегами, поцікавтеся у них досвідом спілкування з розробниками і досвідом експлуатації вибраної вами системи. Оптимальний варіант відрядіть до них когось зі своїх працівників (програмістів, операторів) і подивіться роботу системи в реальному житті. Зверніть увагу на її швидкодію, дізнайтеся, чи часто “зависає” система, чи не втрачається інформація. Пам’ятайте, що ненадання розробником подібної Вам інформації - тривожний симптом.

6. Поцікавтеся необхідністю супроводу системи: чи можна здійснювати такий супровід власними силами чи необхідно вдаватися до послуг спеціалізованих фірм. Обов'язково дізнайтеся умови супроводу.

Зверніть увагу на порядок оплати за супровід. Деякі фірми визначають вартість кожного візиту до замовника і при кожному зверненні до них виставляють рахунок на оплату. Тут є один підводний камінь: для отримання більшого заробітку фірмам вигідно, коли система працює нестабільно, якщо в ній регулярно виявляються помилки. Більш привабливим є підхід, коли супроводжуючі фірми фіксують місячну вартість супроводу системи і далі намагаються вкластися в узгоджену із замовником суму.  У цьому випадку розробнику вигідно, коли система працює стабільно (менше витрат і, отже, при фіксованій ціні виходить більший прибуток). Супровід полягає у заміні версії та наданні відповідей на окремі питання, що виникають. Але у замовника, може виникнути питання: “А власне, за що треба платити? Адже система стабільно працює”. У цьому випадку доводиться пояснювати, що велика частина робіт по супроводу й модифікації систем здійснюється через  їх макетування на техніці розробника, а не на реально працюючих об'єктах.

7. Постарайтеся не купувати системи, які реально ніде не впроваджені. Ставши першим клієнтом, ви перетворюєтеся в піддослідного кролика, в полігон, на якому налагоджуються всі програми і технології.

8. Не замовляйте розробку нової системи “з нуля” у неперевірених творчих колективів і фірм. Справа не в тому, що хтось хоче вас обдурити і витягнути гроші. Відомо, що на розробку серйозної системи йде багато місяців. І всі ці місяці ви повинні будете платити людям зарплату і вірити їм на слово, що справа просувається, а гарантії, що робота завершиться успіхом, вам ніхто не дасть. Природно, погані розробники вам не потрібні, а хороші коштують дорого.

Але, припустимо, вам щось зробили (саме “щось”). На етапі приймання, впровадження або навчання персонала ви із здивуванням помітите, що реалізована не зовсім та (або зовсім не та) задача, про яку говорилося на самому початку робіт. Така ситуація виникає практично завжди: або розробники і замовник погано зрозуміли один одного, або розробники суттєво спростили (або ускладнили) задачу, або (таке буває ще частіше) замовник за час, що минув глибше зрозумів свої проблеми і змінив (ускладнив, розширив) свої побажання.

У результаті система потребує доробок. Потрібно відмітити, що більшість найдосвідченіших фахівців дуже не люблять “возитися” з уже закінченою, на їх думку, розробкою, так ще й писати всілякі там інструкції і керівництва користувача, їм хочеться чого-небудь новенького, перспективного (адже вони люди творчі). Тому на даному етапі на перший план виходять фахівці-ремісники (до речі, також працівники найвищого класу), ті, що можуть розібратися в ідеях, закладених в систему, і довести їх реалізацію до реального життєвого рівня. При цьому, як правило, доробки систем полягають у створенні “латок”, які доведеться оплачувати.

У певний час “латок” стане так багато, що, або система почне “сипатися” і “гальмувати”, або первинна структура бази даних і закладена в систему ідеологія не дозволять вирішити нові, життєво важливі для замовника проблеми. Неминуче встане питання про створення наступної версії. Відомо, що перша версія будь-якої системи, створеної “з нуля”, нежиттєздатна і призначена лише для того, щоб замовник і розробник “притерлись” один до одного і краще зрозуміли задачу, за яку вони взялися. У серійне впровадження йдуть вже друга і подальші версії.

Таким чином, зважившись на розробку власної системи, ви автоматично стаєте не тільки першим користувачем системи, але і (якщо не передбачається її подальше серійне виробництво) єдиним її користувачем, а це найгірший варіант з усіх можливих. Йти на ризик власної унікальної розробки (мова йде про розробку “з нуля”) можуть тільки дуже великі, багаті компанії.

Для середніх фірм і малих підприємств доцільно використати в своїй роботі модульні системи, складені з окремих, функціонально закінчених частин, широко відомих на ринку і таких, що мають десятки користувачів. Такі системи гнучко відстежують зміни, пов'язані з реальним життям (наприклад, із змінами законодавства), і порівняно легко модифікуються шляхом заміни застарілих модулів їх новими версіями або аналогічними продуктами інших розробників.