Книги

• Разное
• Экономика
• Право
• История
• Шпоры

реклама

2.2. Вибір апаратних засобів

В рамках проекту створення нової інформаційної інфраструктури організації перш за все слід звернути увагу на системотехнічну складову інформаційної інфраструктури. Саме ця складова обіймає сукупність апаратних та програмних засобів, за допомогою яких функціонує ІС організацій.

Для нової інформаційної інфраструктури перш за все виникає проблема оптимального вибору комплексу апаратних засобів.

Комплекс апаратних засобів є основною частиною технічного забезпечення системи обробки даних.

До апаратних засобів належать обчислювальні системи різних моделей (ЕОМ, ПК, мейнфрейми), периферійне обладнання (принтери, сканери, модеми тощо). Іноді до комплексу технічних засобів включають також засоби оргтехніки. За допомогою апаратних засобів виконуються операції, що пов'язані зі збором, реєстрацією, та перезаписом даних на технічні носії, їх тиражуванням, оформленням і контролем.

Найважливішим етапом при створенні нової інформаційної інфраструктури є всебічне обгрунтуванням вибору апаратних засобів та укомплектованості складу технічних засобів, що забезпечують ефективне функціонування ІС.

Комплекс апаратних засобів повинен відповідати ряду вимог.

Організаційно-технічні вимоги полягають у забезпеченні рішення всього заданого набору економічних задач, можливості зміни та розвитку структури апаратного забезпечення у випадку зміни змісту та набору задач та удосконалення техніки управління, використання прогресивних зразків обчислювальної техніки, мінімально можливі капітальні та експлуатаційні витрати на придбання техніки та її обслуговування.

Функціональні вимоги повинні забезпечити виконання функцій збору, передачі, обробки, накопичення та видачі інформації, необхідну сумісність (програмну, технічну), пропускну спроможність технічних засобів на всіх фазах перетворення інформації, максимальну продуктивність устаткування, необхідну надійність, правильність результатної інформації.

Конструктивні вимоги повинні передбачати на всіх фазах перетворення інформації, можливість здійснювати гнучкі зміни структури комплексу апаратних засобів, наявність необхідної стійкості проти перешкод, можливість контролю інформації.

Експлуатаційні вимоги до апаратного забезпечення повинні забезпечувати максимальну пристосовність до умов конкретного середовища, простоту експлуатації та повинні відповідати сучасним вимогам ергономіки та технічної естетики.

Слід пам'ятати, що швидкість розв'язання основних задач ІС залежить як від конструкції апаратури, так і від якості її програмного забезпечення.

Проблема вибору певного комплексу апаратних засобів полягає в тому, щоб із заданої їх множини вибрати, за встановленими критеріями такий варіант, який найкращим чином відповідає обмеженням. Для цього виконують такі дії:

визначають мету застосування апаратно-програмних засобів та критерій ефективності, якому вони повинні відповідати;

систематизують апаратні засоби за функціями, які вони будуть виконувати в процесі перетворення інформації;

визначають можливі варіанти побудови комплексу апаратних засобів.

При цьому вибір обладнання базується на: (1) оцінці (характеристиці) первинної інформації та (2) аналізі (характеристиках) задач, що будуть вирішуватись ІС, а також (3) характеристиках технологічного процесу обробки інформації та (4) характеристиках устаткування, що забезпечує його реалізацію (експлуатаційні можливості, вартість, надійність, кількість персоналу для технічного обслуговування та експлуатації

Під характеристикою первинної інформації слід розуміти характеристику вхідних даних (вона включає в себе перелік задач, що підлягають розв'язанню, обсяги інформації по кожній задачі, періодичність надходження інформації), аналіз та класифікацію вхідної інформації.

Основними характеристиками задач, які повинні бути враховані при виборі апаратних засобів, є такі:

носії вхідної та вихідної інформації,

обсяги вхідної та вихідної інформації по кожному з вибраних носіїв,

строки розв'язання задач,

форми представлення результатної інформації, тощо.

Основним характеристиками технологічного процесу, що визначає вибір апаратури, є типи технологічних етапів та операцій, що виконуються при розв'язанні задач, та кількість технологічних операцій кожного типу.

 Вибір технологічної платформи комп'ютерної системи залежить великої кількості технологічних факторів, таких як:

 обмеження по ресурсах, що виділені на створення системи;

кількість та вартість програмних засобів, що вже створені та використовуються;

середній рівень кваліфікації персоналу, що користується системою, та спеціалістів, які забезпечують її працездатність;

частота та глибина модернізації системи, що здійснюються у зв'язку зі змінами у предметній області;

стан дисципліни та організованості в організаційно-економічній системі, що впроваджує ІС.

Під платформою зазвичай розуміють сукупність базових засобів (обчислювальних і програмних) певним чином об’єднаних у комплекс. Тобто, основу будь-якої платформи складають обчислювальні і базові програмні засоби. Від вибору саме цих складових значною мірою залежать усі інші рішення.

Для різних частин складної ІС можуть використовуватись різні платформи: одні – в якості серверів різних рівнів, інші, як робочі станції – на робочих місцях користувачів  і співробітників ІТ-підрозділу. Вибір варіантів платформ є важливою, ключовою та складною проблемою, яку треба розв’язувати при проектуванні інформаційної системи об’єкта. Якщо ж задача полягає ще й в обгрунтуванні оптимальності вибраних варіантів платформи, то її постановка і розв’язання потребують проведення досить великих і науково- й трудомістких досліджень, пов’язаних з моделюванням бізнес-процесів, визначенням критеріїв оптимальності тощо.

Загальних рекомендацій щодо розв’язання цієї проблеми не існує. Одні фірми використовують ефективні варіанти розподілених систем, у яких, завдяки переносу основних операції з центральної машини на робочі місця, підвищується ступінь розпаралелювання обчислювального процесу. Інші, навпаки віддають перевагу консолідованим центральним системам, які забезпечують розпаралелювання обчислювального процесу за рахунок кращого управління і, одночасно, високу ступінь захищеності системи в цілому.

Приймаючи рішення щодо структури системи і базових платформ, треба враховувати вимоги замовників і майбутніх користувачів щодо продуктивності обробки інформації, захищеності та збереження даних. У зв’язку з цим слід спеціально виявляти тенденції у сфері базових (платформостворюючих) засобів і орієнтуватися на них при прийнятті стратегічних  рішень. Найважливіші засоби цього класу - ЕОМ і операційні системи.

Особливу гостроту в цей час знайшла ситуація на ринку операційних систем середнього класу, тобто ОС серверів середніх рівнів і робочих станцій для реалізації могутніх додатків. Справа в тому, що вибір мейнфрейму - задача в цей час досить рідка; при виборі ОС для персонального ЕОМ також особливих проблем не виникає - практично переважну перевагу придбала лінія ОС Windows компанії Microsoft.

Що ж до ЕОМ середнього класу, то тут все не так просто. Значення цих ЕОМ постійно зростає, оскільки в зв'язку із зростанням потужності базових процесорів розширяється коло функцій, що виконуються ними.  Тому і ОС середніх рівнів стають важливим класом базових засобів, тут розвивається протистояння ОС UNIX і ОС Windows NT компанії Microsoft; декілька збоку,  але успішно розширює сфери впливу ОС Linux - клон ОС UNIX; перевага тієї або іншої ОС не є цілком очевидним.

Стрімке накопичення обсягів даних в ІС, розвиток технологій роботи з даними і посилення вимог до технічних характеристик відповідних елементів ІС вимагають спеціальних програмних і технічних засобів, що забезпечують нові технології. Засоби створення додатків прямо входять до складу ІС як інструменти; формування їх арсеналу може рішучим образом позначитися на сумісності і переносимості модулів системи. Останнім часом активно розробляються і обговорюються засоби так званої платформонезалежної технології Java компанії SUN Microsystems.

Зрештою, прогрес обчислювальних і мережевих засобів у всіх їх класах також суттєво впливає на прийняття рішень як при створенні ІС, так і на всіх стадіях її використання і розвитку.

Таким чином, процес розвитку ІС не може бути взагалі довільним, рішення, що приймаються при цьому повинні узгоджуватися з прогресом в тих напрямах засобів інформатизації, які відіграють найважливішу роль у складі системи.

Варіанти структур. Крім великої кількості можливих комбінацій засобів, які можуть бути встановлені в основу ІС, треба врахувати велику кількість можливих варіантів організації системи, технологічних процесів, які в системі можуть бути реалізовані, і відповідних їм стандартів, а також різноманітність кадрових і управлінських стратегій і рішень. Відповідно до цього будь-яка задача вибору або розвитку ІС може бути надзвичайно складною. Вона може характеризуватися значними розмірністю, складністю, залежністю якості рішення від змінюваних параметрів і до того ж високим рівнем невизначеності. Тому задачі розвитку ІС часто виявляються не простішими, ніж задачі їх створення, і вимагають того ж інструментарію.

Найважливішими критеріями у задачах вибору рішень щодо розвитку системи є економічні показники. У них основними змінними можуть бути витрати. Витрати на придбання і установку комплексу технічних, програмних і інших засобів не вичерпують всі витрати. На навчання персоналу, підготовку і утримання приміщень, розробку прикладних програм, підтримку техніки і інші цілі також потрібні кошти, тому вибраний простий варіант може виявитися неоптимальним з урахуванням всіх супутніх витрат, тобто за сукупною вартість володіння (Total Cost of Ownership -ТСО).

За цих умов зведення проблеми до вибору між просто центральною і розподіленою системою також не відображає ситуації у всій її повноті.

Так, за даними аналітичної компанії ITG, центральна система на базі мейнфрейму IBM ES/9000 з мережею з 50 і більше за IBM PC має явні переваги перед розподіленою: середня повна вартість одного робочого місця користувача ПК у цій системі нижча приблизно в 2 рази, а середня повна вартість транзакції приблизно в 7-10 раз нижче, ніж у мережі.

Суцільне розукрупнення залишилося позаду, і йде вже зворотний процес. Визнано, що централізоване обслуговування комп'ютерних ресурсів при великому числі користувачів економічно вигідніше розподіленого. За даними компанії ITG, для фінансових систем витрати на одного користувача в рік при децентралізованій системі на базі UNIX-серверів становлять 11,6 тис. дол., при використанні одного UNIX-сервера -4,9 тис. дол., а мейнфрейму IBM S/390 - 3,4 тис. дол. (це відноситься до рівня в 500 користувачів; при 1000 користувачів перевага S/390 ще більше зростає) [20].

За даними відділу великих систем компанії «IBM Східна Європа», при зростанні числа користувачів в розподіленій системі вартість одного робочого місця зростає, а в централізованій, навпаки, падає. До того ж випуск нових процесорів призводить до зниження вартості 1 MIPS: на початку 1999 р. ця ціна в різних системах становила вже 5-6 тис. дол. і все більш знижується. Це приводить до відповідного зниження порогового числа робочих місць, при якому вміст одного робочого місця в системах на базі мейнфрейму S/390 виявляється меншим, ніж в розподіленій системі, і застосування мейнфрейму стає вигіднішим. Цей кордон на початку 1999 р. проходив на рівні 100 робочих місць.

Вартість електронної пошти в рік на одну людину при числі  користувачів від 1 до 5 тис. складає в децентралізованих системах на базі Windows NT 287 дол., в централізованих системах на базі NT - 149 дол., на базі ОС UNIX -116 дол. і на базі S/390 - 88 дол. Сукупна вартість володіння (ТСО) за рік у розрахунку на одного користувача, працюючого з додатками оперативної обробки транзакцій при централізованому обслуговуванні UNIX-серверами, становить майже 5,5 тис. дол., а для мейнфреймів - біля 3,1 тис. дол. Розподілені системи на базі Windows NT менш економічні.

Намагаючись застосувати цю статистику до наших умов, треба враховувати вітчизняну специфіку. Насамперед потрібно врахувати відносно нижчий рівень оплати праці в нашій країні, в той час як вартість праці за «американською» оцінкою складає значну частку загальних витрат за великої кількості користувачів. Багато інших статей витрат також пов'язані з рівнем оплати праці в галузі. Але можна з упевненістю  стверджувати, що прагнення до централізації має місце і в Україні.

Одночасно явно зберігається і тенденція розукрупнення систем. Однак потреба вищого керівництва у високій захищеності системи та її керованості з центра не може бути задоволена дешевими і доступними системами на основі ПК і вимагає вибору систем на основі UNIX- або більш могутніх архітектур, характерних для середніх машин (наприклад, IBM AS/ 400), або навіть мейнфреймів (наприклад, IBM ES/9000).

Розробка стратегії «клієнт-сервер» певним чином суміщає переваги обох підходів: за наявності могутніх засобів на робочих місцях мати керовану і захищену систему загалом.  На цьому шляху також є деякі особливості.

Так, при переході від дворівневої архітектури обчислень, яка включає сервер і клієнтське робоче місце, до трьохрівневої, яка включає ще і проміжний сервер додатків, як вартість розробки систем, так і сумарна ціна ліцензій на СУБД якщо і зменшуються, то не дуже. Вартість же супроводу додатків знижується істотно: замість того щоб встановлювати і настроювати ПЗ на кожній робочій станції (нехай і дистанційно, як це відбувається в дворівневому варіанті), системний адміністратор трьохрівневої системи буде ставити і настроювати додаток тільки на серверах. Завантаження клієнтських інтерфейсів на робочі станції відбувається автоматично; отже, число штатних адміністраторів можна зменшити.

За цих умов на підприємстві, яке має намір придбати новий «клієнт-серверний» додаток, виникає питання: що вигідніше - купити дворівневу систему і взяти на роботу ще двох системних адміністраторів для її обслуговування або придбати трьохрівневу систему, купивши заодно ще один комп'ютер для установки сервера додатків, і прийняти в штат тільки одного нового системного адміністратора? Відповідь багато в чому залежить від того, що обходиться дешевше - сервер або працівник.

Іншим важливим чинником за цих умов є необхідність урахування перспективи розвитку системи. По мірі постановки задач користувачами зростають потреби в ресурсах і система навантажується вище її номінальних параметрів, знижуючи якість роботи. На практиці багато які вимоги можуть ефективно задовольнятися як могутніми моделями ЕОМ нижчого класу, так і малопотужними моделями вищого ряду ЕОМ: наприклад, могутнім PC або UNIX-машиною, UNIX-машиною або AS/400; AS/400 або ES/9000. Як правило, всі сімейства машин допускають істотне нарощування ресурсів (продуктивність, місткість пам'яті, число процесорів) - назване масштабуванням, що завжди дешевше за зміну платформи. Це дозволяє системі існувати досить тривалий час в межах однієї платформи.

Перехід же з однієї платформи на іншу для будь-якої системи не є безболісним і вимагає зусиль, часу і коштів, у ряді випадків дуже значних. Підприємство втрачає в прибутках, при цьому іноді вся система зазнає значних трансформацій. На цій основі вибір старших моделей сімейства ЕОМ представляється ризикованим через перспективу швидкого використання можливостей їх розширення.

Протягом багатьох років ІС в нашій країні розвивалися на основі єдиних типових рішень. У 90-х рр. вже з'явилися різні варіанти платформ, і вибір платформи для системи стає задачею багатокритеріальної оптимізації з урахуванням конкретних умов.

Таким чином, основні складові ІТ - операційні середовища, системи роботи з даними, засоби створення прикладних програм і комплексних прикладних систем, а також обчислювальні засоби - забезпечують створення живучих структур, що допускають всебічний розвиток.

Особливо потрібно відмітити зростання потужності й удосконалення експлуатаційних характеристик потужних ЕОМ, з одного боку, і потужності, що істотно зросли середніх, міні- і мікро-ЕОМ - з іншого боку. Як наслідок, на основі останніх стало можливим побудова і розвиток таких інформаційних систем і технологій, для яких раніше використовувалися потужні і надпотужні універсальні ЕОМ.

В сучасних умовах проблема методології вибору комплексу технічних та програмних засобів для потреб бізнесу постала досить гостро. Це пов'язано з відсутністю нових досліджень та розробок щодо оптимального вибору апаратних та програмних засобів, які необхідні для створення чи покращення інформаційної інфраструктури об'єкта.

Існуючі методики вибору техніки та програмних засобів майже непридатні в сучасних умовах. Ці методики розроблені для ЕОМ типу ЄС та подібних їм і таким чином, враховують притаманний лише машинам цього типу особливості, зокрема, наявність таких периферійних засобів та характеристик, які зовсім не притаманні ПЕОМ. Тому використання подібних методик не є доцільним та можливим.

Етап вибору та придбання оптимального комплексу апаратних засобів перш за все означає придбання ЕОМ. ЕОМ були і будуть різними. При формуванні технологічного середовища ІС в частині обчислювальних засобів треба вибрати комплекс з числа можливих.

Провідною ознакою класифікації машин є швидкодія[7] центрального процесора. Приклад такої класифікації дається в табл. 8.1.

Таблиця 8.1

Класифікація комп'ютерів за продуктивністю

Однак технічна швидкодія центрального процесора не завжди визначає властивості ЕОМ як бази ІС, особливо в багатопроцесорних системах. У зв'язку з цим прийняті оцінки узагальненої продуктивності ЕОМ в певному класі задач і технологій на основі випробувань по узгоджених методиках і тестах.Для сфери бізнесу і керівників підприємств технічні характеристики обчислювальних засобів не є наочними. У цих сферах знайшла застосування універсальна класифікація комп'ютерів за їх сукупною вартістю. Для прикладу в табл. 8.2 наведено варіант класифікації, прийнятої в ФРН на початку 90-х рр. Такі класифікації є і в інших країнах.

Таблиця 8.2

Класифікація комп'ютерів за вартістю

Клас	Найменування класу	Вартість, тис. марок
0-1	Мікрокомп'ютери	до 25
2-3	Малі системи	25-100
4-5	Середні системи	100-500
6-7	Великі системи	500 - 2000
8-9	Надвеликі ЕОМ	2000 - 8000
10	Супер ЕОМ	Понад 8000

Згодом контури класів змінюються. По-перше, кордони між класами нечіткі через практично плавне формування в усіх сімействах машин рядів однотипних, але істотно відмінних за продуктивністю ЕОМ, що спричиняє появу близьких варіантів у суміжних класах. По-друге, прогрес приводить до зростання характеристик всередині класу, як би підвищуючи його, в той час як зниження цін на машини фірмами-конкурентами робить доступними більш потужні машини і тим самим переводить їх у більш низький клас за вартістю, тобто відіграє протилежну роль.

Пряме перенесення наведених класів у вітчизняну практику поки неможливе: ринок засобів обчислювальної техніки розвинений слабо; обсяг його невеликий; номенклатура виробів формується на базі найнижчих класів; могутні ЕОМ світового рівня представлені бідно. У зв'язку з цим практичне застосування подібної класифікації в нашій країні відбудеться, мабуть, лише в майбутньому.

Далі наводиться короткий огляд класів ЕОМ на основі традиційного їх розуміння: суперЕОМ, потужні, середні і мікроЕОМ.

СуперЕОМ. ЕОМ класу “супер” - одне з вищих досягнень прогресу; основною характеристикою тут була і є продуктивність, яка завжди необмежено потрібна в особливо потужних і відповідальних додатках. Між собою ці комплекси “конкурують” за продуктивністю; підсумки такого суперництва регулярно підводяться у вигляді рейтинг-сторінки Top-500, яка включає 500 найпродуктивніших комплексів з усього світу.

Потужні ЕОМ (мейнфрейми). Потужні універсальні машини спроможні забезпечити як виконання потужних додатків, так і підтримку неоднорідних мереж з великою кількістю робочих станцій. Стосовно мейнфреймів у 70-і, а особливо у 80-і роки минулого століття склалася негативна думка, зумовлена складностями їх експлуатації, розвитком малих машин і переведенням на них багатьох додатків. Попит на мейнфрейми тоді впав.

У 90-х рр. у мейнфреймах новітніх поколінь вдалося забезпечити підвищення експлуатаційних характеристик, зниження цін і витрат на управління обчислювальним процесом і підтримку системи. У результаті вони стали ефективніші за розподілені системи і забезпечують більш високі надійність, готовність, функціональні можливості і збереження даних порівняно з розподіленим середовищем. Це призвело до перегляду песимістичних оцінок таких машин.

При цьому не оспорюється перевага UNIX-робочих станцій і персональних комп'ютерів при розробці нових прикладних застосувань; однак переваги мейнфреймів в ролі потужних і надпотужних серверів незаперечні. Для великих компаній найголовнішою характеристикою як і раніше залишається потужність базового комп'ютера, тому вони будуть завжди матимуть потребу в мейнфреймах. Фахівці прогнозують , що мейнфрейми швидше всього збережуть за собою на ринку сектор обсягом продажу на рівні 20-30%.

З 1990-х рр. лідером в класі мейнфреймів є компанія IBM з архітектурою ESA/390 (Enterprise System Architecture/ 390 - архітектура систем масштабу підприємства) - сімейство машин IBM ES/9000. Архітектура ESA/390 на відміну від System/360 і System/370 (в Україні та країнах СНД - відповідні ряди ЕС ЕОМ), орієнтованих на утворення єдиного програмно-апаратного середовища, забезпечує інтеграцію неоднорідних обчислювальних засобів в рамках єдиного комплексу. Сімейство ES/9000 представлене трьома базовими серіями: 9221 (комп'ютери для офісних застосувань), 9121 (суперсервери для систем масштабу підприємства) і 9021 (могутні комп'ютери для рішення надскладних задач).

ЕОМ середніх класів. У ряді випадків виділяють групу ЕОМ, які в середньому менш потужні порівняно з мейнфреймами і разом з тим більш потужні, ніж ПК. Прикладом таких ЕОМ є сімейство IBM Application System/400 (AS/400) з операційною системою IBM Operating System/400 (OS/400).

Уся пам'ять (до 281 Тбайт) AS/400 має один механізм адресації. Така адресація дозволяє не модифікувати прикладні програми. Сервери AS/400е підтримують одночасно додатки Web-вузлів, електронної комерції і бази даних підприємства. Ця система також ефективно взаємодіє з ОС типу UNIX і інтегрує до складу системи AS/400е ПК-сервери, працюючі під управлінням Windows NT. На початку 1999 р. компанія IBM представила ряд нових засобів в сімействі AS/400.

Це сервери середньої продуктивності AS/400e 7хх і нова версія операційної системи OS/400. У серію AS/400e 7хх входять моделі 720, 730 і 740, що використовують до дванадцяти 64-розрядних процесорів PowerPC AS A50 North Star. У них на 30% поліпшилося співвідношення ціна/продуктивність порівняно з колишніми моделями. Операційна система OS/400 4.4 забезпечує реалізацію LPAR - логічне розбиття обчислювальної системи, вперше використане в мейнфреймах системи S/390, високу захищеність і надійність системи за рахунок фіксації нештатних ситуацій і прийняття ефективних рішень по таких ситуаціях. Це дає серверам AS/400e певні переваги перед серверами Compaq і інших фірм, що орієнтуються на Intel-процесори.

У складі сімейства є також моделі серверів початкового рівня, призначені для невеликих підприємств і робочих груп; вони випускаються з одним або двома процесорами North Star. У цей час AS/400 - найпопулярніший у світі бізнес-комп'ютер: їх в світі 700 тис. комплексів, що набагато більше, ніж будь-якого іншого.

Комп'ютери на основі масових RISC-процесорів різних фірм (SUN, DEC, MIPS, HP, IBM, Silicon Graphics і інш.), які працюють під управлінням ОС UNIX, є також важливим класом середніх ЕОМ. Старші моделі сімейств таких ЕОМ можуть мати настільки значну продуктивність, що можуть використовуватися і як сервери в мережах, і як спеціалізовані комплекси для роботи з могутніми додатками.

До середини 90-х рр. сталися радикальні зміни в усіх напрямах в класі UNIX-машин. Практично всі виробники прийняли стандарт відкритих систем. Це привело до впевненої інтеграції таких машин в неоднорідні обчислювальні структури і до ефективної роботи в якості серверів в тих системах, де застосування мейнфрейма неприйнятне, наприклад, через його високу вартість. Важливо ще й те, що ці ЕОМ є відкритими як по лінії програмних (у мейнфреймів відкриті тільки зовнішні програмні протоколи), так і по лінії апаратних засобів. Поєднання високої швидкодії процесора і 64-розрядної обробки дозволило цим машинам стати ідеальними серверами багатокористувацьких систем, за ними закріпилося найменування UNIX-сервери.

Як приклад можна навести сервери фірми Compaq на основі процесора Alpha. Перші моделі сімейства Alpha Server GS60 і GS140 - глобальні сервери старшого класу, що мають відповідно 6 і 14 процесорів Alpha EV6 з тактовою частотою 500 МГц; вони можуть працювати з операційними системами Digital UNIX, Open VMS і Windows NT. Потім розпочато випуск багатопроцесорних серверів рівня підрозділу Alpha Server DS20. Далі випущений сервер середнього класу, тобто масштабу підприємства; моделі Alpha Server ES20 і ES40 відповідають двопроцесорному Alpha Server 4000 і чотирипроцесорний Alpha Server 4100.

Таким чином, лінія UNIX-серверів активно вторгається у сфери, що традиційно належали машинам більш “важких” класів.

Особливий інтерес нині представляють також робочі станції на основі RISC-процесорів для особливо потужних додатків.

Перші такі машини - так звані графічні робочі станції (Workstation) - будувалися спочатку на 32-бітних, а потім і на 64-бітних процесорах. Вони створювалися під складні САПР, наукові розрахунки і задачі моделювання в різних науковоємних сферах, підтримувалися ОС UNIX і коштували десятки і навіть більш ста тис. дол.

З появою потужних мікропроцесорів Intel (спочатку i386, i486, а потім Pentium, Pentium Pro,  Pentium II і Pentium III) ПК, що працюють під ОС Windows, стали зближуватися з робочими станціями за технічними характеристиками. Це призвело до стрімкого зниження цін на робочі станції: молодші їх моделі порівнянні за цінами з могутніми ПК. Разом з тим у застосуванні робочих станцій є багато характерних особливостей щодо використовуваних програмних засобів і технологій. Тому проблема співвідношення між ПК і робочими станціями була і є суттєво складнішою, ніж просто рівень ціни продажу.

Персональні комп'ютери. Кінець 20-го століття справедливо називають ерою персональних комп'ютерів. Навряд-чи хто-небудь зможе примусити користувачів інформаційних систем відмовитися від ПК на своєму робочому місці. Розподіл парку цих машин за групами користувачів США в 1990-х рр. наведено нижче.

Сегмент ринку                                                                    %

Домашні комп'ютери                                                           36

Малий бізнес (1-99 працюючих)                                        20

Середній бізнес (100-999 працюючих)                              15

Великий бізнес (більше за 1000 працюючих)                  12

Освіта                                                                                     8

Органи управління                                                               9

Всього                                                                                  100

Приблизно такий самий розподіл характерний для усіх розвинених країн світу.

Слід зазначити, що основним споживачем ПК є малий бізнес. У зв'язку з цим попит на них постійно високий, а в сфері їх створення і виробництва постійно ведуться інтенсивні роботи, причому динамізм цього процесу надзвичайно високий. Наводити історичні довідки немає потреби внаслідок їх широкої популярності. З оглядом таких відомостей можна познайомитися в Інтернет та періодичних фахових виданнях.

Основа ПК - мікропроцесор: удосконалюються мікропроцесори, прогресують і ПК. Їх виробництво - масовий і прибутковий бізнес. Оскільки ресурси, необхідні для цього, не такі великі, як для виробництва потужних ЕОМ, в цьому секторі працюють багато компаній - як імениті (brand name), так і малі фірми, а також взагалі безіменні (no name). До середини 1990-х рр. основу світового ринку стала складати продукція відомих фірм. В табл. 8.3 наведено показники діяльності лідерів світового виробництва ПК в 2000 р. (за даними компанії Dataquest).

Таблиця 8.3

Світові лідери виробництва ПК в 2000 р.

 

Щоб виконати задачу вибору ЕОМ якнайкраще, перш за все слід відповісти на такі питання:

 навіщо потрібен комп'ютер? Необхідно уявити собі основну мету придбання техніки. Інакше існує ризик переплатити за додаткові можливості, які вам не потрібні або придбати модель, яка не може робити щось необхідне.

скільки грошей ви збираєтесь витратити? Ціни на апаратні засоби можуть суттєво відрізнятися. Іноді низька ціна обертається поганим обслуговуванням або взагалі відсутністю останнього. Якщо ви передбачаєте, що вам можуть знадобитися порада або допомога від ділера після покупки комп'ютера, слід бути готовим заплати більше.

Як ви збираєтесь навчитися яким чином використовувати комп'ютер та розібратися в програмному забезпеченні? Необхідно ознайомитися з оглядами продукції в спеціалізованих журналах або іншою літературою.

Які потрібні можливості комп’ютера? Переконайтеся, що комп'ютер має ті, що вам потрібні.

Які типи програмного забезпечення та скільки існують для комп'ютера, що був обраний? Іноді спеціалісти рядіть вибрати спочатку ПЗ, а потім шукати комп'ютер, на якому ці програми будуть працювати.

Чи здатен комп'ютер до апгрейду? ("upgrade" - часткова зміна деталей комп'ютера, яка дозволяє змінити конфігурацію комп'ютера на більш потужну). Не треба купувати комп'ютер лише для сьогоднішніх потреб. Найдіть такий, на якому ви зможете робити більше коли ваші можливості виростуть і вам будуть необхідні зміни.

Де слід купувати комп'ютер? Перш ніж звернутися на спеціалізовану фірму або магазин, слід поцікавитися у колег та знайомих де вони придбали свої комп'ютери, чи задавлені вони обслуговуванням. Ці відповіді дозволять отримати інформацію про репутацію фірми.

Яке навчання та підтримку зможете ви отримати після придбання комп'ютера? До кого ви зможете звернутися, коли у вас виникнуть проблеми? Чи є безкоштовні курси по використанню вашого комп'ютера?

Яка надається гарантія? Крім стандартної гарантії дилер іноді може надати контракт на обслуговування, по якому ремонт комп'ютера будуть здійснювати кваліфіковані спеціалісти, що виїздять по виклику на місце. Варто попросити рекомендацію, щоб з'ясувати як обслуговувати інших клієнтів при яких-небудь неполадках з їх комп'ютерами.

Питання комплектації апаратних засобів є дуже важливим тому, що для його вирішення необхідні значні кошти. Неправильна оцінка технічних та функціональних можливостей будь-якого пристрою може різко зменшити ефективність функціонування комплексу апаратних засобів в цілому та значно збільшити експлуатаційні витрати.

Вибір апаратних засобів слід робити, враховуючи потреби майбутнього. Системи, що побудовані лише на технологіях, які достатні для роботи в теперішніх умовах можуть швидко застаріти. Періодичний огляд комп'ютерних технологій допоможе зробити правильний вибір на найближче майбутнє.

Таким чином, при виборі апаратних засобів необхідно оцінити продуктивність основних ресурсів комп'ютера, який передбачається придбати, з точки зору потреб бізнесу та урахуванням останніх тенденцій розвитку ІТ.

Істотну роль у всіх системах інформатизації відіграє також і рівень засобів комунікації, насамперед локальні обчислювальні мережі (ЛОМ). Однак при інтеграції засобів ЛОМ із її оточенням важливу роль починають відігравати телефонні мережі.

В Україні здійснюються національна програма розвитку зв'язку в інтересах забезпечення потреб оборони і безпеки держави у межах якої виконується низка проектів по розширенню телефонних мереж, створенню магістральних потужностей, перекладу телефонного зв'язку на цифрові технології.

Певну роль в формуванні нижнього рівня засобів зв'язку в останні роки відіграє зв'язок з використанням мобільних телефонних апаратів, передусім так званих сотових телефонів. Ці апарати також стають все більш багатофункціональними, забезпечуючи інтеграцію з системами передачі і обробки інформації.

Первинні мережі об'єднуються у магістральні канали, від ступеня розвитку яких у першу чергу залежать можливості міжрегіональної, національної і глобальної інформаційної технології.

Багато які інтернаціональні і транснаціональні компанії створювали для себе глобальні інформаційні мережі, оскільки цього вимагала їх основна діяльність (міжбанківські розрахунки, вантажні і пасажирські перевезення, системи телебачення і зв'язку, багато які промислові виробництва і т.д.). Це означає, що ІС, які створюються такими компаніями стають глобальними. Більш того ІС різних компаній також кооперуються між собою. Так виникли ІС колективного користування.

Найбільш популярною і розвиненою нині є глобальна система колективного користування Інтернет. В основі мережі - система серверів, зв'язок між якими забезпечується загальнодоступними каналами зв'язку. Формування ресурсів Інтернет - прибутковий бізнес, для цього потрібно багато потужних ЕОМ і швидкісних каналів зв'язку. Ресурси мережі виявилися привабливими і стали надаватися економічній і соціальній інфраструктурі суспільства. У її середовищі формується бізнес розподілених компаній. І не в останню чергу з використанням глобальних інформаційних мереж світова економіка глобалізується.

Доступ до ресурсів мережі Інтернет рівною мірою визначається всіма її компонентами. Це і телефонні мережі, і мережа серверів Інтернет, що забезпечують безпосереднє підключення абонента до ресурсів мережі, і телекомунікаційні магістралі, що підтримують глобальні комунікації. Видно, що Інтернет-технологія може стати ефективно. тільки за наявності розвиненої спеціальної інфраструктури, в якій ключовими є телекомунікаційні складові і обчислювальні потужності серверів.

Використання ресурсів Інтернет у найрізноманітніших сферах дуже привабливе, але далеко не безпроблемне. Електронна комерція, тобто бізнес, здійснюваний через мережу Інтернет, поки що не став домінуючим, хоча явно прогресує.

Вже і зараз переважна більшість комерційних організацій представлені в мережі Інтернет, хоча про ефективність використання ними цих засобів говорити поки ще рано.

 

Книги принадлежат их авторам и выставлены для ознакомления