Книги

• Разное
• Экономика
• Право
• История
• Шпоры

реклама

3. Стандарт MRP- II

Надалі (у 80-х роках) удосконалення системи привело до трансформації системи MRP із замкненим циклом в розширену модифікацію, яку згодом назвали MRPII (Manufactory Resource Planning), у зв’язку з ідентичністю абревіатур, але різний зміст, щоб не сплутати. Ця система була створена для ефективного планування всіх ресурсів виробничого підприємства, в тому числі фінансових і кадрових. Крім того, система класу MRPII здатна пристосуватися до змін зовнішнього середовища і емулювати відповідь на питання  "Що коли". Система MRPII являє собою інтеграцію великої кількості окремих модулів, таких як планування бізнес-процесів, планування потреб в матеріалах, планування виробничих потужностей, планування фінансів, управління інвестиціями та ін., які докладніше розглянемо пізніше. Результати роботи кожного з модулів аналізуються всією системою загалом, що власне і забезпечує її гнучкість по відношенню до зовнішніх чинників. Саме ця властивість є наріжним каменем сучасних систем планування, оскільки велика кількість виробників виробляє продукцію з дуже коротким життєвим циклом, що вимагає регулярних доробок. У такому випадку з'являється необхідність в автоматизованій системі, яка дозволяє оптимізувати обсяги і характеристики продукції, що випускається,  аналізуючи поточний попит і положення на ринку загалом. 

MRP II - це методологія, що має на меті ефективне управління ресурсами виробничого підприємства. Основна суть її полягає у тому, що прогнозування, планування та контроль виробництва здійснюється впродовж  всього циклу, починаючи з закупок сировини і закінчуючи відвантаженням товару споживачам.

Планування виробничих ресурсів передбачає планування всіх ресурсів: обладнання, працівники, матеріальні запаси і грошові кошти.

Загалом MRP II забезпечує рішення задач планування діяльності підприємства в натуральних одиницях, фінансове планування - в грошових одиницях.

Основні етапи управління в стандарті MRP- II:

1 - формування плану виробництва (MPS) на основі портфелю замовлень та прогнозування збуту готової продукції по періодах.

2 - попередня оцінка можливості виконання плану виробництва по ключових ресурсах підприємства (обладнання, працівники, матеріали, ел. енергія тощо). Коригування плану виробництва, за ресурсами або поповнення ресурсів - закупівля обладнання, найм робочих, понаднормові роботи і т.д.

3- формування плану-графіка запуску-випуску партій деталей, напівфабрикатів, готових виробів на основі плану виробництва, а також формування плану-графіка закупівлі матеріалів та комплектуючих. Формування договорів на постачання.

4 - спеціальні процедури розрахунку чистих потреб та замовлень, включаючи розрахунок розмірів партій деталей, напівфабрикатів, складальних одиниць та готових виробів разом зі строками їх випуску.

5 - оцінка можливості виконання плану-графіка за виробничими ресурсами.

6 - коригування плану виробництва та виробничих нормативів (розміру партій, тривалості циклів, технологічних маршрутів і т.д.) або поповнення ресурсів на оперативному рівні.

7 - формування бюджетів виробничих госпрозрахункових підрозділів.

8 - укомплектування та запуск  у виробництво партій деталей, складальних одиниць власного виробництва, диспетчеризація ходу виробництва, ходу поставок матеріалів та комплектуючих, облік виконання планів виробництва та поставок.

9 - формування договорів збуту, диспетчеризація поставок та відгрузки споживачам готової продукції.

10 -  розрахунок нормативних та фактичних витрат на виробництво, нормативної та фактичної собівартості продукції, аналіз відхилень у витратах та собівартості, аналіз виконання бюджетів підрозділів.

11 - оперативний розрахунок бухгалтерського балансу та оцінка економічних і фінансових показників діяльності підприємства.

Слід відзначити, що методи MRP II тільки взяті у комплексі дозволяють досягнути ефективного управління.

Ця методологія об’єднує у собі набір перевірених практикою розумних принципів, моделей і процедур управління та контролю, виконання яких повинно сприяти поліпшенню показників економічної діяльності підприємства.

Стандарт APICS  містить опис 16 груп функцій системи:

Sales and Operation Planning – Планування продажу та виробництва.

Demand Management – Управління попитом.

Master Production Scheduling – Складання плану виробництва.

Material Requirement Planning – Планування матеріальних потреб.

Bill of Materials – Специфікації продуктів.

Inventory Transaction Subsystem – Управління складом.

Scheduled Receipts Subsystem – Планові поставки.

Shop Flow Control – Управління на рівні цеху.

Capacity Requirement Planning – Планування потреб у потужностях.

Input/output control – Контроль входу/виходу.

Purchasing – Матеріально-технічне постачання.

Distribution Resource Planning – Планування розподілу ресурсів.

Tooling Planning and Control – Планування та управління інструментальними засобами.

Financial Planning – Управління фінансами.

Simulation – Моделювання.

Performance Measurement – Оцінка результатів діяльності.

Цей перелік стосується тільки управління виробничими ресурсами. З накопиченням досвіду моделювання виробничих і невиробничих функцій ці поняття уточнюються, доповнюються, поступово охоплюючи все більше функцій.

Стандарт MRP- II поділяє сфери окремих функцій ( процедур ) на два рівні:

1- необхідний;

2- опціональний ( за вільним вибором ).

Для кожного рівня є характерними такі параметри:

ступінь деталізації плану;

горизонт планування;

умови;

обмеження.

Ці параметри для одного і того ж рівня можуть змінюватися у широкому діапазоні в залежності від характеристик виробничого процесу на підприємстві. Більш того, в залежності від характеру виробничого процесу можливе застосування на окремому підприємстві певної сукупності функціональних модулів MRP- II. Тобто MRP- II - це гнучка та багатофункціональна система, її можна застосовувати у досить широкому спектрі умов.

Загальна логічна схема системи управління  підприємством, побудованої за стандартом МRР П, має вигляд, представлений на рис. 5.2.

Ця схема може змінюватись залежно від типу виробництва: конструювання за замовленням, збирання за замовленням, виробництво на склад та ін. Розглянемо кожний блок детальніше на прикладі останнього.

Рис. 5.2. Характеристика функціональних блоків MRP- II

Бізнес- планування.

Процес формування плану найбільш високого рівня. Планування довгострокове, план складається у грошовому вимірі. Найменш формалізований процес вироблення рішень. Деякі системи містять тільки засоби для введення плану, а не для його розробки. Існує багато програм для розробки бізнес-планів, однією з найпопулярніших на вітчизняному ринку є Project Expert.

Планування попиту.

Процес прогнозування (планування) попиту на певний період. Цей процес також недостатньо формалізований. Деякі системи на основі історичних даних і закладеного математичного апарату можуть прогнозувати попит. В системах  більш низького класу ці можливості зведені до перенесення планів минулих років на майбутнє, з можливістю коригування або автоматичного застосування математичних операцій.

Планування продажу та виробництва.

Бізнес-план та план попиту перетворюється в план продажу основних видів продукції від 5 до 10. При цьому виробничі потужності можуть не враховуватися або можуть враховуватись укрупнено. План є середньостроковим. План продажу по видах продукції, перетворюється на календарний план виробництва видів продукції. Під видом розуміють сімейство однорідної продукції. Планово-обліковими одиницями є вироби, але в усередненому представленні. Наприклад, легкові передньо приводні автомобілі, які випускає завод (без уточнення моделі). Цей модуль часто об’єднується з попереднім ( див. рис.5.2)

План-графік випуску продукції.

Це середньостроковий календарний план випуску продукції, який визначає кількість конкретних виробів (або партій) за строками їх виготовлення. Формується на основі плану виробництва.

Планування потреб у матеріальних ресурсах.

На цьому рівні визначається у кількісному вимірі і за термінами потреба в матеріальних ресурсах, необхідних для забезпечення графіка випуску продукції. Вхідними даними при цьому є специфікації (склад та кількісні характеристики комплектуючих конкретного виробу) та розмір поточних матеріальних запасів.

Планування виробничих потужностей.

В цьому модулі виконуються розрахунки з визначенням та порівнянням наявних та необхідних виробничих потужностей. Вхідними даними для планування виробничих потужностей є маршрутизація виробів, що випускаються. З невеликими змінами цей модуль застосовується і для інших видів виробничих ресурсів, здатних впливати на пропускну здатність підприємства. Такі розрахунки, здебільшого проводяться після розрахунків планів на усіх попередніх рівнях з метою підвищення надійності системи планування. Іноді рішення цієї задачі включають у модуль відповідного рівня.

Управління замовленнями клієнтів.

Тут реальні потреби клієнтів зіставляються з планами випуску продукції.

Управління на рівні виробничого цеху.

Тут формуються оперативні плани-графіки. Планово-обліковими одиницями є деталі (партії), зборочні одиниці глибокого рівня, детале-операція/партія-операція. Строк планування невеликий (від декількох днів до місяця).

Оцінювання результатів - оцінюється реальне виконання усіх вищеперерахованих планів з метою коригування усіх попередніх циклів планування.

Зв’язок між рівнями МRР П забезпечується універсальною формулою, за якою будується система. Задача планування на кожному рівні реалізується як відповідь на чотири питання:

Що необхідно виконати?

Що для цього необхідно?

Що є у наявності?

Що необхідно мати?

Відповіддю на перше питання завжди є план більш високого рівня. Цим і забезпечується зв’язок між рівнями. Структура відповідей на інші питання залежить від задачі, що вирішується.

Таким чином, MRPII-система передбачає можливі проблеми зазделегідь, і створює керівництву підприємства умови для попереднього їх аналізу, вона є надійним засобом прогнозування і оцінювання наслідків внесення тих або інших змін у виробничий цикл.

Будь-яка MRPII-система володіє певним інструментарієм для планування. Фундаментальними важелями управління будь-якої MRPII-системи є такі системні методології:

1. Методологія розрахунку і перерахунку MRP і CRP планів.

2. Принцип зберігання даних про внутрішньовиробничі та внутрішньокомерційні події, необхідні для планування.

3. Методологія опису робочих і неробочих днів для планування ресурсів.

4. Встановлення горизонту планування (planning horizon)

Ці методології та принципи не є універсальними і визначаються виходячи з постановки конкретної задачі, застосовно до конкретного комерційного підприємства.

3. Стандарт ERP

Стандарти корпоративного планування, як і будь-які стандарти розвиваються. З роками змінюються принципи управління бізнесом і, відповідно, змінюються підходи до корпоративного планування. В останні роки гіганти світової індустрії створили по всьому світу мережу своїх віддалених виробничих і невиробничих об'єктів, значно ускладнилася організаційна структура управління найбільших великих компаній і холдингів. Це в свою чергу спричинило збільшення управлінських витрат і витрат на підтримку складних і заплутаних логістичних структур постачання продукції. Зрештою виникла необхідність шукати методики, що дозволяють оптимізувати рішення і цих задач. У середині 90-х років був введений в обіг термін ERP-системи. ERP-методологія до цього часу належно не систематизована, і являє собою надбудову над MRPII, націлену на оптимізацію роботи з віддаленими об'єктами управління. У цей час, під широко вживаним терміном “ERP-система”, як правило мають на увазі MRPII-систему, з розширеними можливостями роботи з мережею філіалів і залежних компаній, розташованих по всьому світі.

Подальший розвиток системи МRР П пов’язаний також з їх інтеграцією з модулем фінансового планування FRP (Finance Requirements Planning). Систем нового класу дозволяють ефективніше планувати всю комерційну діяльність сучасного підприємства, в тому числі фінансові витрати на проекти оновлення обладнання й інвестиції у виробництво нових виробів. Системи цього класу орієнтовані на роботу з фінансовою інформацією для розв’язання задач управління великими корпораціями з розведеними територіально ресурсами. Вони включають усе, що необхідно для отримання ресурсів, виготовлення продукції, її транспортування та розрахунків по замовленнях клієнтів.

Системи ERP необхідні не тільки для великих підприємств, але і для невеликих фірм, які ведуть активний бізнес. На рис. 5.3 наведена логічна схема FRP-системи планування ресурсів виробничого підприємства. Слід зазначити, що ERP-системи несуттєво відрізняються від системи MRP П за функціональними характеристиками. Обидва стандарти базуються на активному застосуванні календарно-планових нормативів на виробничих циклах (див. рис. 5.2). Хоча функціонально ERP-системи дещо ширші, оскільки, крім роботи  з фінансовою інформацією, охоплюють управління автотранспортом, ремонтними і сервісними роботами, проектами, розподілом і поновленням запасів віддалених підрозділів, багатошарове планування, коли продукція одного підприємства є сировиною для іншого. ERP-системи включають ще й механізм планування потреб при розподілених запасах (DRP-I/DRP-II – Distribution Requirements Planning), який дозволяє визначати потребу щодо поповнення запасів територіально розподілених складів. Крім того, ці системи дозволяють проводити оновлення апаратної і програмної платформи, на відміну від MRP/MRP II – систем.

Крім названих функціональних складових, до ERP систем висуваються вимоги:

застосування графіки;

використання реляційних БД;

використання CASE - технологій для розвитку системи;

використання архітектури обчислювальних систем типу “клієнт-сервер”

реалізація їх як відкритих систем.

ERP-системи активно розвиваються з кінця 80-х років. Існують варіанти ERP- стандарту, для підприємства з масовим характером виробництва.

Елементи оптимізації планування в традиційних MRP П/ERP-системах є недостатньо розвиненими. Вони здебільшого реалізовані на нижньому рівні - при розв’язанні задач оперативного планування з застосуванням методів теорії розкладів.

 

 

Рис. 5.3. Характеристика функціональних блоків ЕRP-системи

Книги принадлежат их авторам и выставлены для ознакомления